Малі янголики з білими пухнастими
крильцями й щирими усмішками – невичерпна тема, до якої звертаються все нові
покоління художників із різних країн світу.
Дехто з глядачів, із тих, у кого
більш вимогливий смак, стверджують, що це – несмак, на одному рівні із
зображенням кошенят-цуценят-кроленят, зворушливо незграбних та з бантиками.
Інші ж зазначають, що такі картини
навряд чи будуть прикрашати музеї світу, а ось будинки, де мешкають щасливі
родини – чому б і ні? Адже при першому ж погляді на такі малюнки на вустах
багатьох глядачів з’являється щира усмішка.
У будь-якому випадку, саме завдяки
зображенню милих і зворушливих янголят здобула популярність американська художниця
Dona
Gelsinger, якій свого часу пощастило як з художніми здібностями і прагненням
малювапти. Так і з підтримкою родини.
Батько-вчитель і мама-медсестра
не лише з раннього віку заохочували дівчинку розвивати її творчі здібності.
Вони підтримали її у прагненні піти вивчати мистецтво до Каліфорнійського
державного університету. А коли мисткиня завершила навчання, влаштувалась до
великої корпорації штатною художницею та за кілька років збагнула, що це – не
її… Так-от, у цьому випадку родина знову була на її боці.
Тож художниця заснувала власну
художницю студію, а потім їй замовили написати картини з Хресної ходи для
церкви Сен-Дені в м. Даймонд-Барі. Це мало вплив на подальшу творчість
мисткині, яка віддає перевагу біблійній і релігійній тематиці.
Та її янголята, звісно, не мають
відношення до грізного крилатого війська зі Старого Завіту чи до бистрокрилих
вісників. Це – усміхнені щасливі малі, що бавляться, танцюють, милуються мальовничими
пейзажами чи гладять кошеня або цуцика.
І саме ця щира дитяча радість
дарує при погляді на картини Dona Gelsinger щиру радість.
Гарного дня, друзі!