Сонячні диво-коти черкаської художниці Руслани Голуб

Серед численних позитивних відгуків від шанувальників її творчості черкаська художниця Руслана Голуб (справжнє ім’я – Ірина Голуб’ятникова) особливо цінує той, де котиків на її картині назвали сонячними.

Справді, за запевненнями самої художниці, коти для неї асоціюються із сонцем. Тож і кольори для своїх картин вона намагається вибрати теплі та яскраві. А свою цьогорічну персональну виставку вона назвала «Дивокотики».

А ще, мисткиня обрала для своєї творчості незвичайну і досить складну зображальну техніку – вітражний розпис. Почала її освоювати пані Руслана майже випадково: спершу виник задум розмалювати вазу на день народження подрузі, потім – намалювати серію картин, присвячену… саме так, котикам. А поті її захопив нелегкий, але дуже цікавий і творчий процес.

Це диво, що при такій любові до вусатих-хвостатих зараз у неї мешкає не кіт, а папуга. Та сама вона переконана, що це – справа часу, а в її домі з’явиться муркотун.

Певна, що з неї вийде чудова котовласниця, бо крім любові до тварин, що є обов’язковою умовою для успіху цієї важливої справи, тут потрібна відповідальність і терпіння.

А знаєте, скільки того терпіння вимагає вітражний розпис? Спершу треба зробити малюнок-ескіз на папері. Потім перенести його на спеціально підготовлене скло й переконатися, що воно закріплене дуже рівно: фарба, з якою має справа художниця, рідка й застигає не відразу. Тож якщо припуститися крихітної недбалості, фарба стече і зіпсує картину.

Певно, ви вже помітили, що на її картинах дуже багато деталей. Аби кольори не змішувалися, кожну фарбу наносять окремо, чекають, поки вона висохне і вже потім переходять до профарбування наступної деталі. Сама художниця зазначає, що процес неспішний і медитативний.

Можливо, ще й через це її намальовані сонячні коти такі чарівні? Вони приходять у цей світ без метушні, переконані, що їх чекають із радістю, але стримано. Саме так, як і полюбляють котиська, навіть намальовані.

Більше про різнопланову творчість Руслани Голуб можна дізнатися на її  сторінці у фейсбуці: https://www.facebook.com/ryniya

Приємного милування її роботами, друзі, та гарного початку осені!

Золотий вік із весною в серці на листівках фінської художниці Inge Lооk

Цікаво, хто сказав, що осінь – то сумна та солідна пора року? Ну, я й так була певна, що не ви, не треба й уточнювати. А «солідна» тут до того, що згадався сьогодні в одній розмові вислів «осіння пора життя», під час якої варто підбити підсумки.

О, точно! «Осіння пора» вона ж усім відома «третя молодість», - щиро зраділа я й полізла на свої улюблені сайти відшукувати листівки неймовірної фінської ілюстратори й садівниці Inge Lооk, присвячені пригодам двох невгомонних подружок, які саме й перебувають у найзолотішому – осінньому – віці.

До чого тут садівництво? Певно, до того, що спершу Inge Lооk здобула вищу освіту за профілем ландшафтний дизайнер, а вже потім опанувала нову спеціальність – графічний дизайн. І що шість років працювала садівницею, аж поки друзі її вмовили намалювати кілька карикатур для місцевої газети. Ні, вона не прокинулась наступного ранку знаменитою, але вирішила спробувати побудувати кар’єру художника. І вельми вдалу кар’єру, варто відзначити.

Мораль? Вір друзям, які стверджують, що ти – талановита. А можна й без моралі, врешті, гарну історію мораллю не зробиш ні кращою, ні гіршою.

Краще поговоримо про її героїнь. Перші листівки із невгомонними бабусями побачили світ у 2003 році й були розроблені як благодійні для організації Червоного Хреста. А на сьогодні їх кілька десятків і вони користуються популярністю в усьому світі.

Дивлячись, як ці чудові подруги проводять свята й будні, мимоволі ловиш себе на думці: я хочу стати такою, коли виросту!

І, звісно, з нетерпінням, разом із іншими шанувальниками творчості художниці, очікуєш н нові листівки з ними.

 Приємного перегляду робіт художниці та чудового останнього дня літа, друзі!

Шерстяний світ чарівних пташок від Linda Brike

Скільки потрібно папужок, аби в домі панувало щастя? 

Певно, таке питання не залишило б байдужими персонажів славетної книги «Аліса в Дивокраї». Бо тут однаково  правильно відповісти і – жодного (ну, буває й таке), і «сотня».

І якщо у когось виникло питання: а останнє – то точно не крихітний «надлишок»? – то можна сміливо заперечувати, що у кожного своє уявлення про вигляд щасливого дому. 

 Хоча інколи бувають і більш «лайтові» версії: папужки не обов’язково мають бути живими, верескливими, губити пір’їни, намагатися вити гнізда з вашого улюбленого рушника чи час від часу войовниче наскакувати на маківку дога та відігрувати імпровізовану сцену із розповіді про Давида й Голіафа.

А вже якщо вони, ті пташки хенд-мейдові й виготовлені власноруч, то вже точно запорука наявності часу на улюблене заняття, золотих рук господині та прагнення змінити світ на краще. 

Ну, це вже трохи за пафосно, звісно. Але є в мене переконання, що смачне варення, яким ділишся з тими, хто поруч, чи гарні малюнки, які викликають щиру усмішку, здатні змінити світ не менш надійно ніж грандіозні плани зів спасіння планети, які обов’язково будуть реалізовуватись із наступного понеділка.

Тож пропоную всім знайти кілька хвилин, аби помилуватися виробами латвійської майстрині Linda Brike, яка працює у техніці «сухого валяння» (фелтінга). Усі її пташки не лише приваблюють яскравими сонячними кольорами, але й підкупають наявністю характеру та «вмінням» поєднуватись у цікаві сюжетні композиції.

 

Я досить довгий час була переконана, що магістральна темам її творчості – птахи. Але хто шукає – знаходить! У неї, виявляється, є й стилізовані фігурки тварин, не менш симпатичні.

 

Тож гарного вам настрою та приємного споглядання її робіт, друзі!

 

АNNA + ELENA = BALBUSSO: міф про близнюків - одна творчість на двох

Сюжет про близнюків – аж ніяк не новий у літературу та й загалом у мистецтві. Ця міфологема обігрувалась безліч разів у ключі один-одна добра – другий-друга – не дуже. Ну й інших, менш тривіальних варіантів вистачає. 

А якщо вже стає відомо, що одна із близнючок отримала чергову нагороду на престижному образотворчому конкурсі, то деяких «акул пера» (хоча за що отак-от безневинних хоч і хижих створінь? Їм же етику та інші основи професійної діяльності у вишах не викладають на відміну від професіоналів деяких) просто тягне… ні, не взяти інтерв’ю у переможниці. А спробувати поцікавитись у її сестри: а які у вас відчуття, радієте за половинку? А ваші досягнення теж нічого собі?

 

Здається, колись, на початку кар’єри АNNA та ELENA BALBUSSO з Італії мали відповідати на такі велимудрі запитання. Які, щоправда. трансформувались у трохи інші: як то воно, малювати у співавторстві із рідною сестрою-близнюком?

На останнє питання завжди лунає одностайна відповідь: чудово! (Щоправда не зрозуміло, на яку іншу репліку розраховують запитальники?). Але тут можна було б і не запитувати. АNNA + ELENA = BALBUSSO – цей підпис прикрашає чимало робіт-переможниць різноманітних творчих конкурсів.

Сестрин дует вже має 16 престижних міжнародних нагород. Їхні роботи монжа знайти на виставках і в галереях не лише Італії, але й усієї Європи. А в 2015 році Музей Нормана Роквелла, що знаходиться у Стокбриджі, Массачусетс, США звернув увагу на їхні ілюстрації. Для тих, хто «в темі» – це вже знак якості. Роботи близнюків потрапили до списку «Кращі за десятиріччя».

Мене ж у їхній творчості притягає, насамперед, незвичайне трактування усім відомих сюжетів літератури .Під їхніми пензлями популярні книги раптово відкриваються із несподіваного боку, змушуючи замислитись над відвічним питанням, винесеним зі шкільних уроків літератури: так що ж хотів(ла) сказати автор(ка) своїм твором? Може, варто перечитати, щоб знайти який новий шар, який не відбили у літературознавчих статтях прискіпливі дослідники?

Приємного милування роботами художниць та гарного дня, друзі!