«Що на світі всіх миліше?» - запитується в старовинній загадці. «Сон», – на
думку її автора, чиє ім’я, на жаль, давно загубилося.
Певна, в житті багатьох інколи бувають моменти, коли із цим твердженням
нелегко сперечатися. Та й чи потрібно?
«Сон – то здоров’я», - ще дона затерта до дірок банальність. У якій, як і в
багатьох інших банальностях, підозріло високий відсоток правди. І якщо користь
сну мало хто буде заперечувати, то у ставленні до сновидінь такої одностайності
не спостерігається.
Дехто щиро переконаний, що зовсім не бачить сни чи що їх транслюють час від
часу, в екроном-режимі. Дехто не в захваті від думки, що йому можуть у
будь-який момент серед ночі продемонструвати жахлик, забувши уточнити, а чи не
любить він більше романтичні комедії? Для декого сни – то джерело натхнення.
Саме до останніх належить і шотландська художниця-ілюстраторка Lucy Campbell. У багатьох героїнь ї малюнків
заплющені очі. Ні,не від страху чи інших сильних емоцій – просто вони мандрують
країною сновидінь у супроводі диво-звірів.
Інколи споглядання її робіт пробуджує спогади про уривки моторошно-гарних
шотландських легенд, інколи вони виглядають затишно-заспокійливими, інколи – насторожують.
І завжди між цими станами для глядача дуже тонка грань. Ступи крок, відведи очі,
кліпни не до ладу – і ти вже не спостерігач, а учасник диво-сну.
Можливо, у цьому популярність її робіт, а може – у незвичайній палітрі,
вмінню чіпляти глядачів ледь помітним ритмом картин, створювати особливу
атмосферу… Кожен вирішує для себе. Та у творчості художниці – чимало прихильників.
Тож приємного милування її роботами, гарного дня – і… гарних майбутні
сновидінь!
Немає коментарів:
Дописати коментар