Відомі прсонажі фантастичних усесвітів, виліплені з пластиліну мексиканським майстром Amadeus Garuda

 

Пластилін часто сприймається як дитяча забавка, що непогано розвиває дрібну моторику малих й, можливо, їхні творчі здібності. А ще, часто є приводом для головного болю в батьків, адже має здатність інколи опинятись зовсім не там, де варто було б очікувати побачити матеріал для творчості.

Однак, як на мене, цей матеріал часто залишається недооціненим, бо він і справді здатен стати матеріалом для творчості справжнього митця й викликати захоплення в глядачів своїми можливостями.

Ось, скажімо, мексиканський митець Amadeus Garuda, відомий також в гіківському середовищі та серед шанувальників його творчості як «доктор Гаруда», за допомогою пластиліну створює дивовижно достовірні й деталізовані скульптури.

Хоча чи випадає казати про достовірність, якщо майстер обирає для відтворення персонажів із фантастичних усесвітів Марвела, «Зоряних війн», культових фільмів чи аніме? Але й справді при погляді на його роботи на думку спадає визначення «як живі».

Такого враження майстер досягає завдяки довгій кропіткій роботі, і таланту, звісно. Спершу він малює персонажа, якого має виліпити. Потім настає час для створення металевого каркасу, який скрупульозно звіряють із нарисом. Потім настає час алюмінієвої фольги, якою огортають каркас, а вже на неї автор наліплює смуги алюмінію.

У результаті, за допомогою пальців, скальпеля й циліндричного стержня він відтворює риси обличчя, позу, елементи одягу й зброї тощо.

Більше про творчість митця можна дізнатися на його інстаграм-сторінці: https://www.instagram.com/dr.garuda/

Приємного перегляду робіт Amadeus Garuda і гарного дня, друзі!

Світло як частина портретів мексиканського художника Enrique Bernal

Зараз перед багатьма митцями постає питання: як знайти свою аудиторію, як зацікавити глядачів саме своєю творчістю? Бо інтернет-простір як надає нечувані раніше можливості для самопрезентації, так і створює жорстку між творчими особистостями.

Навіть якщо глядачам сподобалися, скажімо, чиїсь малюнки, не факт, що через безкраїй потік інформації за день вони згадають про творчість конкретного автора.

Тож митці й шукають власну «фішку», яка б асоціювалась із прізвищем певного митця. І це, безумовно вдалося сучасному мексиканському художнику Enrique Bernal.

Він створює портрети, серед іншого, й відомих персонажів фільмів, як дуже реалістичні та виразні, так і в анімованому стилі. При цьому для своїх робіт використовує лише олівці і чорну ручку. Як на мене, і в такому вигляді його роботи варті уваги.

Та знають зараз в онлайн-просторі, зокрема, через незвичайний ефект – родзинку, яку художник додає в кожний світ малюнок. Після завершення роботи на черговим портретом він вдається до можливостей цифрового додатку Medibang Paint.

Серед іншого, за допомогою цього додатку можна досягти ефекту «підсвічування». Загалом, там мало б вийти дещо флуоресцентне світіння. Однак автор вміло імпровізує, вихоплюючи такою підсвіткою певні деталі картини чи додає до своєї роботи елементи декору, що світяться. Інкоил це світло різке, інколи – м’яке і ніжне.

Як на мене, такий підхід не лише допоміг митцю надати малюнкам оригінальності, алей зробив зображені образи більш живими, допоміг глибше розкрити їхню внутрішню суть. І, схоже, шанувальники творчості художника – підписними на його інстаграм-сторінку: https://www.instagram.com/enrique.bernal.581730/ дотримуються схожої точки зору.

Приємного перегляду робіт Enrique Bernal і гарного дня, друзі!

Казкова краса й прозорість пейзажів митця з Мексики Anthony Casey

Художник із Мексики Anthony Casey сам щиро переконаний, що секрет його успіху – у незвичайному додатку до фарб, винайденому ним самим.

Він стверджує, що винайшов доповнення, яке надає легкості й акварельної напівпрозорості олійним фарбам, майже випадково. Однак саме цей засіб надає особливу текстуру його фарбам, легкість і непомітність мазкам. І це, на його думку, приваблює публіку.

Звісно, майстру видніше, за що мають цінувати його картини. Однак просто пояснити специфікою мазків захоплення публіки в цьому випадку буде явне спрощення.

Тоді можна додати, що й біографія митця підігріла цікавість глядачів. Він народився в 1942 році в Мадриді в родині музики симфонічного оркестру. Однак разом із батьками, коли йому було лише 8 років, переїхав до Мексики.

Хтозна, чи наполягав батько, щоб він продовжив музичну династію, однак малим Anthony Casey більше захоплювався малюванням. І вже в 13 років отримав першу національну нагороду за малюнок, що зображав мексиканських національних лідерів.

Ця перемога могла б стати цікавим пунктом біографії офіційного художника. Однак він не став малювати портрети політичних діячів. Натомість у 17 років займався виробництвом освітніх програм для молоді на телебаченні.

Навчився грати на барабанах і гастролював у Центральній і Південній Америці з різними гуртами, навіть зі створеним власним. Потім – серйозне навчання, отримання дипломатичного ступеня, кар’єра, посада Посла Мексики в Каліфорнії. А потім – крутий поворот: аби присвятити себе образотворчому мистецтву, Anthony Casey відмовився від політики.

Що й казати, читати таку біографію можна як сюжет роману. Однак, на мою думку, картини художника цікаві не лише тому, що він неординарна особистість чи незвичайною технікою. Варті вони уваги ще й тому, що митець вміє побачити світ яскравим, мовби вимитим рясним дощем і цю яскравість у звичайних краєвидах передати так, щоб викликати захоплене зітхання у глядачів.  

Приємного перегляду робіт Anthony Casey і гарного дня!