Сто облич котомузи португальської художниці Dora Hathazi Mendes

П’ятниця. Саме час для розповіді чергової історії з циклу «Коти та їхні художники».

Цього разу ми віддамо належне таланту музи киці Ребекки, яка 16 років була поруч із художницею з Португалії Dora Hathazi Mendes.

У далекому (вже далекому! Час має одну особливість – стрімко линути, залишаючи після себе лише найважливіші спогади) 1997 році мама студентки Будапештського університету мистецтва та дизайну ім. Моході-Надь подарувала доні маленьке кошеня. Вона щиро переймалася, що та ніяк не втішиться після розриву з хлопцем. 

А непосидюче чотирилапе створіння зовсім не терпіло ігнорування, тож було чудовими ліками від важких роздумів. Дорі кицька Ребекка сподобалася з першого погляду. Сподіваюся, що, як належить в гарних історіях, ця симпатія була взаємною.

Але, звісно, ніхто не уявляв, що ця пухнаста непосидька не лише швидко перетвориться на дуже гарну й поважну кішку, але й стане відправною точкою у побудові художньої кар’єри господарки, її музою та чудовою компаньйонкою для мандрів. І так – упродовж майже 16 років.

А мандрувати доводилось багато: цього вимагала кар’єра чоловіка Дори, з яким вона одружилася майже відразу після закінчення університету.

Сама мисткиня власноруч робила, за допомогою старовинного ткацького станка із Фінляндії, тканини, з яких на замовлення виготовляла штори й подушки для інтер’єру. Ребека справно інспектувала запаси ниток господарки та любила муркотіти, зручно вмостившись на станку.

Та тут виникли труднощі: усі в родині любили подорожувати. Однак  велетенський станок аж ніяк не можна вважати зручним чи хоч прийнятним багажем. А Дорі Хатазі Мендес зовсім не хотілося кидати працювати, перетворившись на домогосподарку.

І вона звернулась до підзабутого з юності захоплення, відновлюючи навички малювання. Моделлю, а потім і натхненницею послугувала кішка Ребекка. Саме їй присвятили серії картин «Кішки Каравелли». Тут вона зображена у вигляді дуже різних – за розміром, кольором хутра, настроєм котів і кішок. Хочав, якщо вгледітись, на всіх картинах неважко побачити незалежну, самодостатню й водночас цікаву до сього світу душу справжньої кішки.

На жаль, світ несправедливий. Інакше б домашні улюбленці не жили так до болю мало. Але й зараз із-під пензлика художниці виходять все нові котячі образи – на честь красуні Ребекки.

Певно, кішка була б рада дізнатися, що в її господарки все більше прихильників і в інтернет-прсторі, і в «реальному» світі. Бо скільки б ми не твердили про незалежність і самодостатність котів, вони безпомилково знають, коли їхні господарі щасливі. І радіють цьому.

Приємного милування роботами художниці, друзі! Гарної п’ятниці – і всіх наступних днів тижня!