нколи в червні бувають ранки, ще не зіпсуті спекою
– чисті, наївно-дитячі у кращому сенсі слова, із ледь помітним світанковим
маревом. І тоді будь-який пейзаж видається вартим картини. А день обіцяє бути
найкращим у житті.
Добре тим,
хто щиро вміє вірити в це, хай досвід і стверджує, що попереду – спека,
роздратування тих, хто поруч, комарі та інші дрібні неприємності. І краса.
Звісно, куди літу без краси?
Бо саме з такого настрою народжуються й спогади про
літню волю дитинства, інколи присмачені ностальгією й зітханням, у дорослих уже
не вийде прожити за довгий день цілісінький рік. А ці спогади, своєю чергою,
можуть стати початком для творчості. Скажімо, якщо йдеться про сучасного
чеського художника Dima Dmitriev.
Дехто з критиків наголошує,
що у його картинах наївність поєднується з імпресіонізмом, дехто підкреслює, що
тут – не лише світлі спогади але й тривожні нотки й жаль за тим, що вже не
повернути, бо ж недаремно, мовляв, художник малює на чорному полотні. Хай це і
не завжди помітно.
Та глядачі,
здебільшого, не дошукуються якихось ознак творчого стилю Dima Dmitriev, а
просто роблять висновок, що немудрі, на перший погляд, сюжети привертають уваги
і викликають бажання глянути на них ще раз.
Тож приємного перегляду
робіт художника й гарного настрою, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар