Коти - то головне в будь-якому місті: кумедні фотоколажі мисткині з Індонезії Fransdita Muafidin

Серед моїх знайомих є одна мандрівниця, яка, ступивши на перон вокзалу в новому місті, відразу розшукує і фільмує на смартфон першого-ліпшого котиська чи кошеня. На щастя.

А вже потім, якщо програма не надто напружена, надходить час для обов’язкових знімків на фоні пам’яток природи і культури. Мотивується такий алгоритм просто: у наш глобалізований вік відшукати потрібне фото із знаменитою спорудою в інтернеті – справа хвилини. А кожна кішка унікальна по-своєму і інколи здатна прикрасити уже набридлий і добре відом пейзаж.

Думаю, що цієї точки зору дотримується й індонезійська фотомайстриня Fransdita Muafidin. У неї є серія фотоколажів, яку дотепні шанувальники охрестили «котзілами» – на зразок славно- чи сумнозвісної Годзілли. Тільки, відповідно, замість чудовиська передній план фотографії займають коти і кошенят – чудові, пухнасті, милі, але взяти їх «на ручки» при такому масштабі дещо проблематично.

Хтозна. Чи знайшлися б охочі жити у химерному фотосвіті Fransdita Muafidin. А от спостерігати, як зручно гігантські коти влаштовуються у міських пейзажах із безцеремонністю, властивою цим чудовим створінням, – таких любителів чимало.

Не даремно ж сторінка мисткині в інстаграм: https://www.instagram.com/fransditaa/ стрімко набуває популярності.

Приємного перегляду робіт фото художниці та гарного настрою!

Паперова казка у стилі стімпанк від нідерландського майстра Jeroen van Kesteren

Як природно поєднати в одному реченні слова «стімпанк» і «папір»? (Навіщо це робити – то вже друге питання, яким не чемно відповідати на перше).

Та хоча б пошукати в інтернеті цікаві факти про чергового майстра, який присвятив себе створенню паперових скульптур і при цьому надає перевагу цьому фантастико-стилістичному жанру.

Шукати довго не довелося. Нідерландський митець Jeroen van Kesteren уже майже рік втілює у життя творчий проект «Orphanage for Lost Adventures» («Притулок для втрачених пригод»). А втрачені пригоди, на його думку, гарно поєднуються саме зі стімпанком.

Ну, якщо зовсім чесно, то створюючи фантастичні моделі дирижаблів,майстер найперше послуговується цупким картоном. Але й використовує, задля увиразнення, алюмінієву фольгу та різні види паперу, аби відтворити показну тендітність вітрил і привернути увагу до тонко відтворених моторів.

«Відтворених», звісно, із власноруч накреслених Jeroen van Kesteren креслень. Створення таких моделей розміром 40-50 см – нелегка праця, яка потребує не лише знань, але й терплячості. Сам майстер зазначає що на один дирижабль у нього йде близько місяця клопіткої роботи.

Та, на думку прихильників стімпанку, результат того вартий. Вони з нетерпінням чекають на нові роботи паперового скульптора.

Сподіваюся, друзі, що ці незвичні скульптури підіймуть і ваш настрій. Гарного вам дня!

Ліс і світло - одне: неймовірні роботи іспанського фотомитця Javier Riera

Створити справді оригінальні фотографії у ХХІ столітті, коли багато хто почувається незручно без вірного смартфону й можливості зафільмувати ледь не кожну мить життя, нелегко. Для цього, крім таланту, звісно, потрібно ще й незвичайний та оригінальний погляд на світ довкола.

І саме такий погляд властивий сучасному іспанському фотографу Javier Riera. І це при тому, що він обрав головним мотивом своєї творчості художнє зображення лісів й окремих дерев. Здавалося б, де тут побачиш оригінальність?

Але якщо вирішити трохи пограти зі світлом і підійти до цього вміло, то цілком може виявитись, що незвичне освітлення й вміння добре втримувати фокус можуть в черговий раз підтвердити: від казки нас відділяє навіть не крок, а уважний погляд. Той самий, на жаль, на який у більшості з нас через щоденні турботи не вистачає часу й сил.

Можливо, саме тому незвичайні роботи Javier Riera мають чимало шанувальників з усього світу. Хіба не приємно відчувати, що трохи зусиль – і звичний пейзаж «повернеться» до глядачів несподіваним і неймовірно гарним боком?

Сподіваюся, що перегляд фоторобіт митця забезпечить вам гарний настрій. Приємного дня, друзі!

Неймовірні технометелики англійської майстрині Alice Chappell

Аби наштовхнути творчу особистість на цікаву думку, що переросте в несподіваний цікавий проект, інколи досить дещиці. А якщо такої дещиці й не трапляється, то для поштовхом для творення може стати що завгодно, навіть сміття.

Саме так трапилось із британською мисткинею Alice Chappell, яка одного разу розгледіла в старих комп’ютерних деталях схожість із комахами.  Як зізнається сама майстриня, в техніці вона не розбирається. Але її заворожує сам вигляд деталей так само, як декого заворожує краса крилець метеликів чи відблиск хітину жуків.

А після того, коли жінка переконалась, наскільки насправді гарні ці непотрібні нікому деталі, вона вирішила поділитися своїм відкриттям з оточуючими.

І для цього почала виготовляти з плат яскраві й привабливі зображення комах. При цьому Alice Chappell ще й наголошує, що цей проект має й помітний екологічний складник: якщо вже неможливо уникнути появи «технічного сміття», то варто не забруднювати ним природу, а використовувати для творчості.

І, нарешті, це просто гарно. Тож щиро сподіваюсь, що вам припадуть до смаку роботи цієї майстрині. 

Приємного перегляду її робіт і гарного дня, друзі!