Серед моїх знайомих є одна мандрівниця, яка, ступивши на перон вокзалу в
новому місті, відразу розшукує і фільмує на смартфон першого-ліпшого котиська чи
кошеня. На щастя.
А вже потім, якщо програма не надто напружена, надходить час для обов’язкових
знімків на фоні пам’яток природи і культури. Мотивується такий алгоритм просто:
у наш глобалізований вік відшукати потрібне фото із знаменитою спорудою в інтернеті
– справа хвилини. А кожна кішка унікальна по-своєму і інколи здатна прикрасити
уже набридлий і добре відом пейзаж.
Думаю, що цієї точки зору дотримується й індонезійська фотомайстриня Fransdita Muafidin. У неї є серія фотоколажів,
яку дотепні шанувальники охрестили «котзілами» – на зразок славно- чи
сумнозвісної Годзілли. Тільки, відповідно, замість чудовиська передній план
фотографії займають коти і кошенят – чудові, пухнасті, милі, але взяти їх «на
ручки» при такому масштабі дещо проблематично.
Хтозна. Чи знайшлися б охочі жити у химерному фотосвіті Fransdita Muafidin. А от спостерігати, як зручно
гігантські коти влаштовуються у міських пейзажах із безцеремонністю, властивою цим
чудовим створінням, – таких любителів чимало.
Не даремно ж сторінка мисткині в інстаграм: https://www.instagram.com/fransditaa/
стрімко набуває популярності.
Приємного перегляду робіт фото художниці та гарного настрою!
Немає коментарів:
Дописати коментар