Зайці, курчата, котики й радість - вінтажні великодні листівки

Вінтажні листівки мають яку дивну привабливість немов це – ні, не машина часу, звісно, але доста широке віконце, через яке можна визирнути в зовсім інший світ, що має свою естетику, а часто – і свою логіку.

Для мене, скажімо, великодні зайці, що чи то ховають різнобарвні і часто шоколадні яйця, чи то вилуплюються із них, не менш таємничі ніж єдинороги чи василіски. Більше того. із василісками простіше: там у каноні чітко прописано – вилуплюються із яйця, що зніс чорний півень, а висиділа жаба. Чорного півня, звісно, шкода, але хоч якась інформація. А от хто скаже: яйця, з яких вилупляються великодні зайченята, несуть мами-зайчихи, що вилупились за рік до цього, чи таки кури?

Про те, що ці дивні створіння мають давні язичницькі корені, є символом богині Астарти й «відповідають» за плодючість я в курсі. Що ж, не вперше християнське свято увібрало в себе язичницькі традиції, трансформувавши їх, але залишивши досить впізнаваними.

Тут цікавіше те, що в західній традиції на великодніх листівках, де на нашій території швидше фігурують зворушливі жовті кульбабки-малі курчатка, заведе зображати зайців, часто поруч із яйцями. 

Часто ці зайці антропоморфні. Та навіть якщо не вдягати їх у людських одяг, все одно часто-густо такі листівки не урочисті, а із гумористичним підтекстом. Часто яйця для довговухих – засіб отримання прибутку чи угоди. інколи з курками, що на таких листівка не видаються зразковими мамами. Особливо кумедними виглядають поєднання  диво-зайців і курчат в одному малюнку.

А так, листівки як листівки із звичайним завданням: викликати посмішку  чи зворушити, що інколи дуже важливо напередодні великого свята. Коли чомусь за передсвятковими клопотами якраз бракує часу відчути, що світ на стане на день особливими, немов чисто вмитим і світлим, а все буденне відступиться хоч на кілька годин.

Гарного настрою, друзі!

Неймовірні паперові колажі естонського художника Eiko Ojala

Знайти свій власний стиль – не єдина, але важлива передумова успіху для творчої особистості.

Потім будуть  захоплені шанувальники, і ті, хто переконує, що зміг би створи так само або не згірше. Інколи останнє – правда, будь-яку техніку, якщо ва не геть карколомна, при бажанні і певних зусиллях можна відтворити.

Але всі довкола, та й сам копіїст, знатимуть, що не він першим зміг «влучити у десятку», привернувши до своєї творчості увагу глядачів. А для цього оригінальної техніки замало, варто ще додати «душу», те, що вражає і чіпляє тих, хто поруч. Ну й, звісно, відчувати задоволення від своєї роботи, а не механічно штампувати навіть вдале рішення.

Не люблю слів н кшталт «енергетика» чи «аура», коли їх прикладають до речей, але мушу погодитись, що навіть за світлинами чи копіями в Інтернеті відчувається, коли творець щасливий у ту мить, коли під його руками народжується нова, найулюбленіша в цю мить, річ.

Саме це можна сказати про роботи естонського художника Eiko Ojala. Здавалося б, техніка колажу з паперу не відноситься до дивовижних чи революційних. Урешті, робити аплікації навчають майже усіх без винятків школярів.

А от вибір сюжету, що не залишає глядачів байдужими, вміло підібрана кольорова гама, увага до деталей чи, навпаки, лаконізм зображення – це вже може далеко не кожен. А же досягти виразності зображення, створити справжню красу за допомогою кількох аркушів кольорового паперу, ще й так, щоб виникала ілюзія ніби пере глядачами 3дмоделі, - то вже «вищий пілотаж».

Тож приємного перегляду його робіт та гарного дня, друзі!

Неймовірні ілюстрації литовської художниці Regina Lukk-Toompere

Питання: що виникло перше – текст чи ілюстрація? – поступається за складністю усім відомому софізму про курку та яйце. Здебільшого, художник читає текст (і правильно робить, спасибі йому за це!) або хоч переглядає короткий синопсис, відзначаючи: ага, цього разу героїня не тендітна білявка (автор, схоже, оригінал), а темноволоса жінка у розквіті сил, а вже потім береться за пензлик чи сідає за комп.

Ну, так. перебільшую трохи, сама визнаю. Але, усе ж, спершу, зазвичай, буває текст. Інша справа, що інколи художники надихаються авторською розповіддю на створення оригінальних власних світів, які не відтворюють історію у малюнках, а розкривають перед читачами-глядачами ще один, додатковий пласт сенсу книги.

Принаймні, саме так визначає своє кредо литовська художниця Regina Lukk-Toompere (Регіна Лукк-Тоомпере). Варто відзначити, що мисткиня вдало поєднує техніку живопису, графічні замальовки та колаж. При цьому багато її акварелей, а саме в цій техніці вона працює найчастіше, проілюструвавши більше 70 художніх книг і підручників, часто виходять за межі сюжету.

«Мене приваблює щось містичне. З елементами невизначеності,  твори мають бути оригінальними, незвичайними, чи що, коли я не переповідаю текст, а можу сама щось вигадати, створивши свій власний світ з ілюстрацій. Головним моментом моєї роботи є пошук та знаходження так званого ключа чи ідеї, котра разом із задумом автора створює книгу єдиним цікавим цілим.

Варто відзначити, що твори художниці знаходяться в колекція Естонського художнього музею, в Національній бібліотеці Естонії і в Дитячому естонському літературному центрі. Крім того, їх можна побачити в приватних колекціях не лише в рідній країні авторки, але й у Литві, у Швеції, Фінляндії, Україні тощо.

Приємного милування роботами та гарного настирою!