Такі казкові, ніжно-ліричні й гумористичні ілюстрації норвезької художниці Lisa Aisato

Гарний ілюстратор чи ілюстратора не той (та), що може безпомилково обрати художню техніку малюнків, які б найбільше пасували до тексту певної книжки. Та й взагалі визначити, які саме моменти потребують художнього відтворення найбільше. Хоч і це, безумовно, дуже важливо.

І навіть того, що не всі ілюстрації стосується певних хай і найкращих книг, а інколи «просто виникають у голові», підказані життям чи уявою, замало, аби виділитися серед інших творчих особистостей. Хоча, знову ж таки, відзначу, що й цей скіл корисний і вартий поваги у будь-якого митця, який пов’язав своє життя з образотворчим мистецтвом.

А от вміння побачити свій під іншим кутом, не боятися розкрити на аркуші свої потаємні думки і мрії, передавати найтонші емоції глядачам, а буває, й глянути на намальоване з певним гумором, – оце вже справді чудово. І саме такими талантами володіє сучасна норвезька художниця Lisa Aisato (1981 р н.).

До речі, вона відома на батьківщині не лише як мисткиня,чиї малюнки регулярно з’являються на престижних виставках, отримують нагороди та публікуються в популярних часописах.

Водночас Lisa Aisato – письменниця, авторка дитячих книжок, які сама проілюструвала і які на сьогодні вже переклали кількома мовами. Скажімо. всі казкові малюнки, де є елементи сну, – із її книги «Скоро будеш спати», тут і хлопці та дівчатка, які солодко сплять, вкриті квітучими чи засніженими полями, і пори року, втілені в людей, і багато чого іншого, не менш прекрасного й дивовижного.

А ще, у неї є серія і «малюнків для дорослих, не в тому сенсі, що їх не можна з якихось причин показувати дітям. Якраз там усе пристойно і не страшно. Однак у них мовою ілюстрації розповідається про кохання, зображаються інколи трохи утрирувані й кумедні,а інколи й щеливо-сумні, аел світлі ситуації.

Ці малюнки про самотність, пошуки рідної душі, закоханість і справжнє кохання, яке дозволяє долати випробування і на довгі роки залишатися разом із близькою людиною, підтримуючи одне одного. І саме тому ці роботи художниці такі зворушливі.

Приємного перегляду робіт Lisa Aisato та гарного дня, друзі!

Такі реальні коти в роботах фентезі-ілюстраторки з Норвегії Elisabeth Aarebrot Madsen

Сказати. що у всіх країнах світу коти схожі, мов дві краплі води, – то погріти проти істини. І мова зараз йде не лише про породи, популярні в тій чи в тій країні. 

Не менш важливі культурні традиції у ставленні до домашніх улюбленців загалом і до цих чудових граційних створінь зокрема. А також – клімат, мода, ментальність самих людей, які створюють притулки для тих котів, у яких нема господарів чи не звертають увагу на чотирилапих безхатьків, та ще багато чого.

Але якщо мова йде про зображення котів у стилі фентезі (трохи не написала про «ідеальних коті», але, все ж, не той випадок), то національність автора не так уже й важлива. От, скажімо, сучасна норвезька художниця-ілюстраторка Elisabeth Aarebrot Madsen досить відома в колах шанувальників фентезі-арту.

Але крім прекрасних дельфійських принцес і войовниць та симпатичних парубків у силі аніме, серед її доробку зустрічаються малюнки песиків і котів. 

Інколи – у «декораціях» із легким присмаком фантастичності, інколи – у цілком реальних умовах. Так-от, деяких із цих котів я без вагань могла б «приписати» й українській авторці чи англійській. Що, звичайно, не робить ці малюнки гіршими.

Навпаки, авторці вдалося зобразити котів так, щоб ці малюнки викликали позитивні емоції й бажання краще ознайомитись із її творчістю у глядачів різних національностей.

До речі, більше про її ілюстрації можна дізнатися тут: https://www.artstation.com/emeraldus

Приємного перегляду робіт Elisabeth Aarebrot Madsen, друзі, гарного настрою й вдалого дня!

Сіль замість пензля - неймовірні роботи норвезького художника Dino Tomic

Вам доводилось читати в Інтернеті відчайдушні зізнання молодих талановитих митців: «Боже-Боже, мені вже аж … років, а я все ще не знаменитість!». При цьому, зазвичай, називаються такий вік, коли паспорт вже є, але ще друге фото, потрібне за законом після настання чверть століття, ще не вклеєне.

Звісно, інколи бувають випадки, коли це – навіть не кокетування, а щирий смуток. А серед коментаторів бувають навіть такі, хто, м’яко запевняючи, що все ще попереду й відчай – погана стратегія, не думає при цьому: «Невже й я таким (такою) була в цьому віці? Хлопчику (дівчинко), мені б твої проблеми!».

Та краще обрати іншу, більш рішучу тактику, викинувши, як радять популярні посібники із саморозвитку, частку «не». От хоча б: «Я стану знаменитістю у 26 років. Точка». Саме так свого часу сформував своє кредо норвезький митець Dino Tomic.

Професійний художник, він «поставив» на пошук якоїсь незвичайної творчої манери, яка б вирізнила його твори серед сучасників і привернула увагу публіки. Послідовно, чи й водночас, він експериментував із масляними фарами, пастеллю, тушшю, олівцями… Щодня, без перерви і відмовок шукаючи власний стиль. Й одного разу йому спало на думку, що сіль – звичайна кулінарна сіль – дуже виграшно виглядає на чорному фоні.

Він прославився саме своїми роботами у стилі «соль-арт», як він це назвав. Велетенське чорне полотно (розмір деяких його робіт сягає 8Х8 м2), сіль, багато праці – створення кожної картини займає від чотирьох до чотирнадцяти днів, це без клопіткої багатопланової підготовки. Увесь процес роботи над полотном Dino Tomic старанно фіксує на фото та відео та виставляє у соцмережі.

Раніше, після завершення роботи та зафільмування її для історії, він просто знищував картину. Але прихильники, дізнавшись про це, були прикро вражені та вмовили митця відтворити «наново» перші роботи. Тож на сьогодні в митця зібралася чимала підбірка полотен у стилі «арт-соль» найрізноманітнішої тематики – від зображень тварин і квітів до портретів головних героїв знаменитого серіалу «Гра престолів».

Сам митець вважає, що зміг досягти поставленої перед собою мети: на його сторінки у соцмережах - таких, як Фейсбук та Інстаграм, підписані сотні тисяч прихильників. Багато відомих світових Інтернет-ресурсів, присвячених сучасному мистецтву, присвятили матеріали його роботам. Коресапондкенти солідних мистецьких журналів звернулися до нього по інтерв’ю, його запросили на телебачення, а відома компанія виробників олівців запропонувала бути спонсором його творчих експериментів.

Тож митець цілком задоволений результатом своєї наполегливої праці. І, звісно, не збирається зупинятися на досягнутому. Щоправда, перед ним зараз два шляхи: продовжувати пошук нових незвичайних технік чи вдосконалювати власну авторську, пов’язану із сіллю, чорним фоном і натхненням. Який варіант видасться йому більш привабливим, дізнаємося трохи згодом.

Приємного перегляду його робіт, друзі, та гарного вам дня!