Стімпанківські "часові" скультури від американської скульпторки Sue Beatrice

Кожен митець обирає свій унікальний шлях до дива й творення власних світів. Так, для стімпанк-скульпторки з Нью-Джерсі Sue Beatrice її творче становлення почалося із солідної технічної освіти, щирого переконання, що на погоні проблеми екології потребую особливої прискіпливої уваги кожного з нас. А також – із любові до казок, часу, антикваріату й впевненості, що одне із завдань мистецтва – привносити диво у повсякденність.

І якщо ви вважаєте, що я насмикала випадкові факти з її біографії чи що при створенні мініатюрних залізних скульптур у дусі стім-панку можна обійтися без якоїсь із перерахованих складових, то, може, й маєте рацію. Але не в цьому випадку.

Бо Sue Beatrice здобула вищу освіту в Академії образотворчих мистецтв у Пенсільванії, а потім працювала у монетному дворі Франкліна. До речі, саме цій роботі вона завдячує вмінням створювати мистецькі мініатюрні рельєфи та фігури.

Те, що її матеріалом для її скульптур слугують деталі старовинних годинників, які зупинилися, «проживши» довгий вік і сумлінно відрахувавши  роки й десятиліття, теж не випадковість. Це – від любові до старовинних речей, захоплення таємницями часу. 

А ще – від прагнення не лише перетворити сміття на арт-об’єкт, здатний викликати позитивні почуття й емоції у глядачів. Це – ще й прохання до людей замислитись над екологічними проблемами, зокрема над можливостями, які відкриває перед людством правильне розпорядження вторинною сировиною.

Саме тому більшість її робіт – це кумедні, зворушливі й дуже «живі», наскільки це можливо при стилізації під стім-панк, зображення тварин. А ще – міфічні істоти.

Останні – теж не випадковість, бо скульпторка подобається ідея привнесення казки у повсякденність. Вона – серед учасників і постійних переможців конкурсів на фігури з піску, змагань із художнього різьблення по тиквам тощо. Тобто її вабить сама думка, що дива – поруч, варто лише простягти руку й докласти трохи зусиль, аби незвичайну красу побачили інші.

І знаєте, на мою думку, Sue Beatrice це вдається. Бо навіть якщо розглянути її твори ось так детально й спробувати збагнути якими ідеями вона керувалась під час створення чергової мініатюри, все одно залишається відчуття казки.

Тож приємного перегляду робіт мисткині,чудових емоцій і гарного дня, друзі!

В доща краплинах - усе місто: незвичайні фотороботи сербського митця Dusan Stojancevic

Ідея відбитку всього світу в крихітній краплі води видається привабливою як філософам, так і поетам. Не залишила вона байдужим і сербського фотохудожника Dusan Stojancevic.

Він спеціалізується на зйомках міських пейзажів, але не звичайних, а їхніх відбитках у краплинах дощу. За словами самого майстра, він ще років 15 назад звернув увагу, що такі краплини часто виступають лінзами, які концентрують світ довкола. І що якщо зробити світлину із такими лінзами-краплями, то навіть буденний пейзаж виглядав фантастично.

Перші зйомки таких краплин-пейзажів він зробив на вікні у себе вдома. Потім довго вдосконалював техніку, перш ніж оприлюднити свій проект.

У результаті, коли відчув, що в нього виходять справді сильні й оригінальні фотографії. Відправився до Нью-Йорка – міста, що приваблювало його своєю багатоплановістю й різноманітністю.

На сьогодні у творчості Dusan Stojancevic чимало шанувальників, які захоплюються красою, що можуть приховувати звичайні краплі дощу.

І пр. цьому фотограф ставить собі за мету, аби фото були «натуральними»: після знімання чергового пейзажу на цифрову камеру, він не обробляє світлини а допомогою фоторедакторів. Так, від цього залишається певна розмитість чи не різкість, але, на думку фотографа, відсутність обробки надає фото особливого шарму.

Приємного перегляду робіт митця і гарного дня, друзі!

Чорні коти в акварелях сербського художника Endre Penovac

П’ятниця. Й усім нам на радість, сподіваюся, чергова порція котів. На цей раз, щоправда, не котопозитиву, а нагадування про ще одну грань стосунків між котами й людьми. А саме – приписування їм містичних якостей.

Зумисне залишила позаду поєднання п’ятниці і числа 13, перш ніж познайомити вас, друзі, із акварельними малюнками сербського художника Endre Penovac.

Я знаю, що ви не забобонні, та, на жаль, інколи чорні коти можуть почути на свою адресу багато цікавого й, як на мене, зовсім не заслуженого. То навіщо «нагадувати» їм про людську неупередженість до тварин, незалежно від кольору шерсті?

Сам художник стверджує,що обрав такий колір для своїх робіт тому, що чорна акварель має багато переваг: вона дозволяє відтворити легкість і повітряність фактури шерсті, проказати усю красу чотирилапих «моделей».

А ще, під час розглядання цих малюнків добре видно, що Endre Penovac не випадково обрав не лише техніку живопису, але й сюжет робіт.

Усі його коти, попри різноманітність поз, незалежні в тому найкращому значенні, яке «вкладають» у це поняття представники родини кошачих. Вони граційні, заглиблені у свої справи, щиро не звертають увагу на художника й упевнені, що світ належить їм. Так намалювати цих чарівних створінь міг лише знавець і любитель котів.

Приємного милування роботами Endre Penovac і гарного дня, друзі, напередодні вихідних!

Малюнки олівцем, яким затісно на аркушах паперу: роботи сербського художника Ніколи Кулича

Інколи я подовжую наївно дивуватись, яких тільки причин не буває у талановитих людей, аби розпочати творчий проект і порадувати своїми роботами тих, хто поруч. 

Ну, звісно, бувають ті, хто в інтерв’ю чи у своїх профілях у соцмережах чесно вказують: «не можу не творити» чи «прагну змінити світ на краще». Але цей світ уже й зараз, пори всі свої недоліки, цікавий, насамперед, своєю різноманітністю.

От скажімо, сербському художнику Ніколі Куличу ледь за тридцять, а він уже здобув чималу когорту своїх прихильників, обравши для створення своїх робіт неординарну техніку: він створює 3Д-малюнки, які, здається, вільно відділяються від плаского полотна аркуша, без усяких сучасних технологій, використовуючи лише олівці та маркери.

Активно в цьому жанрі він малює років чотири і сам зізнається, що доклав чимало зусиль, аби розробити власну методику створення об’ємних зображень речей, тварин, людей і фантастичних героїв.

Але не менш цікава історія про те, що спонукало його до творчих пошуків. Спершу Нікола Кулич вирішив спробувати себе в ролі портретиста й доклав до цього чимало зусиль. Однак результати його не вдовольнили: «Я зрозумів, що ніколи не зможу малювати так, як це роблять відомі портретисти. Тож вирішив пошукати свій власний шлях. Я збагнув, що людям подобаються малюнки 3Д. І для мене це виявилось цікавим завданням, освоїти цю техніку. Я прагну стати кращим у цій галузі знань». 

Що ж, здорове честолюбство часто стає вагомим складником успіху. «Кращий митець, що працює у певній техніці» – то доста суб’єктивне поняття. Та малюнки художника варті уваги.

Приємного перегляду його робіт і гарного дня. друзі!