Прекрасні й щемкі гватемальські малюнки від художниці з Канади Claudia Tremblay

Вже не одноразово згадувала, що до мистецтва для охочих створювати щось нове й незвичне, робити світ більш прекрасним ведуть багато шляхів. Перепрошую за банальність, але інколи доля митців. І справді талановитих митців, буває така, що дивуєшся мимоволі: чому ще ніхто роман не написав, взявши за ілюстрації картини?

От саме дивовижна суміш захоплення й співчуття, яке, певно. самій героїні історії не дуже потрібно, виникло в мене, коли я більше дізналася про долю канадської художниці Claudia Tremblay.

У юності вона вирушила з рідного Квебеку дальніми світами, шукаючи себе в мандрівці. Потім, у віці 24 років повернулася додому й затрималась там і з трагічного приводу: у її матері виявилась онкологія. Аби отримати джерело сили, вона почала вивчати садівництво.

А коли її мами не стало, поїхала в Гватемалу в неурядову організацію С.Е.С.І. Її завданням було – створювати садки разом із біженцями-майя, які приїздили з Мексики, спонукані до цього тяжкою громадянською війною. Вважалося, що це допоможе людям пережити травму, віднайти себе.

А сама Claudia Tremblay, хоч і не мала мистецьких навичок, прагнула пережити непрості для себе часи, ще й малюючи сильних і гордих жінок, часто з трагічною долею.

Чотирнадцять років, поки жила в Гватемалі, вона вдосконалювала свої митецькі здібності, аби малювати жінок, малих дівчаток і хлопчаків, дітей, яких обіймають мами, роботу в саду, прислухання до внутрішньої музики, мрії та смуток.

Вона малювала й малює зараз, повернувшись із Гватемали до Канади разом із народженим там сином. Мисткиня зображає любов – материнську й любов до світу. Чи не тому її роботи користуються популярністю серед її численних шанувальників?

Приємного перегляду робіт канадської художниці Claudia Tremblay та гарного вам дня, друзі!