Небосхил, зірки, місяць, світанок і захід сонця – то «вічні» теми для
художників, а порівняно недавно (що там сотня-півтора роки з точки зору
Всесвіту!) і у фотографів.
Можливо, тому, що в кожного, хто має мистецький хист і бажання творити,
вони виходять по-своєму. І, скільки б їх не зображали перед цим, однаково
захоплюють глядачів та викликають у них сильні емоції.
Ось і фотографії Jackson Hall (a.k.a. NocturnalCoonz) – талановитого фотографа-самоука,
цифрового художника та… діджея із Сан-Клементе (Каліфорнія, США) – рідко кого
залишають байдужими. Щоправда, на них – не лише казкові краєвиди, але й люди як
обов’язкові частини реалістичних чи сюрреалістичних світлин.
У його творчості – чимало прихильників. Хоча вистачає і тих, хто скаржиться,
що так, кольори вбирають очі, фото хочеться розглядати ще й ще, але надто вони
вже сумні.
Зазвичай, я, хоч і віртуально, але намагаюся «заступитися» за митців, чиї роботи
мені припали до смаку. Але тут схильна погодитись. Художник то в казкових, то просто
в неймовірно гарних декораціях розповідає чергову історію про самотність. Та по
те, що людина – зовсім крихітна частка чудового, але часто-густо байдужого до
неї світу. То звідки тут візьметься місце для усмішки?
Та мова йде не лише, не тільки а інколи і зовсім не про це. Бо майже в
кожній його роботі є місце надії, а інколи – й рішучому вчинку. А це, інколи,
дуже важливо.
Приємного милування його робота й гарного дня!
Немає коментарів:
Дописати коментар