Чи досить творчих здібностей, чи навіть таланту для того,
аби стати гарним художником-книжковим ілюстратором? Чи потрібно ще палко
захоплюватись тим жанром, книги в якому ілюструєш?
Ніби напрошується відповідь, що мають рацію ті, які
дотримуються другої точки зору. Для солідності ще можна додати сентенцію про обов’язкову
посидючість і прагнення присвятити себе одній справі. Та якщо перша теза, щодо
захоплення темою роботи як додатковий бонус для ілюстратора, цілком справедлива,
то друга не така бездоганна.
Принаймні, якщо справа йде про творчість американського
художника-ілюстратора Thomas Kidd.
На його рахунку – близько сотні обкладинок для фантастичних і пригодницьких книжок,
ілюстрацій до текстів авторів і власних фантазій.
Також на його рахунку багато престижних нагород, ще
більше захоплених відгуків від шанувальників його творчості. І закидів від тих,
для кого його стиль видається неблизьким: що курить автор? – настійливо
запитують вони. Певно, бажають і собі таким чином простимулювати уяву. Чи щиро
стурбовані станом здоров’я шановного метра? Хтозна.
Свого часу Thomas Kidd починав як майстер портрету, потім
несподівано вирішив приділити увагу графіці. Потім, спираючись на роботи Чеслі
Боунстелла й Нормана Роквелла почав освоювати арт-реалізацію напрямку фентезі.
Якщо чесно. То перші його роботи були небезталанним, але наслідування. Та доста
швидко автор освоювався у фантастичному світі. Роботи стали сильніші, з’явилися
передумови власного стилю та фірмовий гумор. У результаті він отримав стипендію
на навчання в Сиракузькому університеті. А через два роки кинув навчання в
ньому.
Він вирушив до Нью-Йорку, керуючись немудрим планом: випливти
або втонути. Плану «б» він розробляти не став. Не радила б таку стратегію як кращий
алгоритм для всіх охочих здивувати світ
своїм талантом. Та у випадку Thomas Kidd він спрацював. Не відразу, але
творчістю художник зацікавились відомі видавництва й до нього прийшов успіх.
Коли ж художник малює «для себе», то віддає перевагу цепелінам й іншим
ознакам стімпанку (інколи з «домішком» драконів) та показу дивних фантастичних
міст, часто закинутих, що охороняють таємниці минулого. І навіть у цих,
здавалося б, серйозних темах відчувається присмак специфічного. Але безсумнівного
почуття гумору митця.
Щиро сподіваюся, друзі, що вам сподобаються його роботи. і що їхній
перегляд стане непоганим початком робочого тижня.
Немає коментарів:
Дописати коментар