Дехто називає «мавпячий» цикл англійського художника Lawson Wood дотепними
карикатурами. «Дотепним» - більш ніж згодна. Карикатурами? А це вже питання. Ми
ж щиро сміємося, коли в цирку чи в ролику в інтереті мавпочок зодягають та
змушують розігрувати сценки з людського життя.
А тут ледь зміщений акцент, мавпи не грають на публіку за
банан чи інший смаколик, а живуть буденним життям. Така собі «цивілізація», у
багатьох випадках не згірша ніж у представників виду Homo
sapiens. Деякі вчинки змушують усміхнутися, деякі – обурюють. Але
хіба не так само буває у людей?
Урешті, Lawson Wood навряд чи дивився на світ крізь рожеві окуляри. Після окопів І світової
війни та битви при Вімі Рідж, де йому пощастило вижити, а потім навіть отримати
нагороду від уряду Франції за хоробрість, нелегко зберегти любов до світу. Тож
навіть у найкращого художника в малюнках відчуватиметься іронічно-скептичний
погляд.
Але він впорався, довгі роки
працюючи художником, ілюстратором та дизайнером, створюючи цілі гумористичні
усесвіти – своєрідні графічні історії про динозаврів, доісторичних людей,
поліцейських та різноманітних
тварин. Якось не надто шанобливо у мене вийшло щодо поліцейських, так? Але при
всій моїй повазі до представників цієї професії, із пісні, як-то кажуть, слів
не викинеш.
По-перше, Lawson Wood таки малював про них
гумористичні ілюстрації й часто коли перераховував свої роботи, не робив надто
великої різниці між об’єктами зображення. По-друге, як на мене, не таке вже й
погане товариство – оті динозаври, для представників будь-якої професії.
Але найбільшу славу художнику
принесли його малюнки мавпочок.
Тож
дивимося, посміхаємося та набираємося сил на прийдешній тиждень!
Немає коментарів:
Дописати коментар