Кажуть, що коли літаєш уві сні – то ростеш. Хтозна, чи це так. бо дехто й
дорослим на межі крани сновидінь раптово поринає в дивне відчуття волі та невагомості
– те саме, що здається: варто вдихнути глибше і підскочити. І жодна гравітація
не поверне тебе додолу без твого на те бажання.
Саме таке відчуття польову уві сні залишають по собі картини молодої
київської художниці Наталії Мороз.
Дія у них завжди відбувається на межі: між казкою та буденністю, між землею та
небом, між тривогою (а хто сказав. що сни завжди добрі?) та надією. А на який
бік колихнути оту непевну рівновагу – залежить від кожного із глядачів.
Місяць, що курить цигарку, жирафа, яка злітає вгору на гігантській гойдалці,
слон, що колекціонує… слоників чи дівчина, яка впевнена, що парасолька та віра
у свої сили цілком можуть замінити крила. Інколи сюрреалістичний світ на
малюнках талановитої художниці буває так само переконливим, як і справжній.
Не всім подобаються ці малюнки. То не значить, що щось «не так» із
художницею чи глядачами, просто не завжди буває стовідсоткове «втрапляння у дев’ятку»
з першого погляду. А у світі ще дуже
багато інших цікавих митців, серед яких обов’язково трапляться ті, які до смаку
саме вам.
Але я знаю не так уже й багато людей, яких би малюнки Наталії Мороз
залишили зовсім байдужими, не викликавши й іскри хоч якихось емоцій. А це,
погодьтеся, непогана рекомендація.
Приємного перегляду малюнків, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар