Світла усміхнена старість в роботах американської художниці Dianne Dengel

Дехто з поціновувачів мистецтва ХХ століття докоряє Dianne Dengel за деяку глянсуватість і наївність її робіт – за так звану «листівочність». Я б теж поостеріглася зараховувати картини американської художниці до шедеврів, що будуть відомі крізь віки.

Але й ставитися до її картин зневажливо теж не бачу жодної підстави: писати щасливих людей так, щоб глядачі посміхалися і раділи щастю намальованих персонажів – це дар. Дар,яким Dianne Dengel була щедро наділена від природи і який розвинула багатьма роками вправляння і прагнення до вдосконалення.

Цілком можна сказати, що художниця з тих, хто бере лимон, щедро підсунутий долею, і робить із нього смачний лимонад. Саме з оптимізму й віри в себе виникла творча манера мисткині.

Вона народилася в 1939 році в Рочестері, Нью-Йорк у дуже бідній родині. З дитинства прагнула малювати, але на перешкоді ставав брак коштів, яких не вистачало не лише на уроки образотворчого мистецтва, але й на приладдя для малювання.

Уже підлітком, ціною багатьох зусиль, вона змогла накопичити гроші й здійснити мрію: купити кілька тюбиків фарби. На пензлі при цьому коштів не залишилось. Дівчина спробувала відшукати вихід, малюючи згорнутим у трубочку аркушем паперу чи пальцями. І в дорослому віці, уже ставши відомою, вона зберегла цю манеру малювання.

До того ж, крім образотворчого мистецтва, вона успішно займається скульптурою і створює неймовірні ганчір’яні ляльки, котрі цінуються багатьма колекціонерами.

Та найбільше глядачам до вподоби її зображення літніх чоловіків і жінок. Попри похилий вік й матеріальну скруту, – теми, які знову й знову виникають у творчості майстрині, їхні очі сяють любов’ю – і до партнера, і до всього світу.

І якщо аби зобразити тих, хто не втратив за довге життя здатність любити й радіти, треба малювати «наївні» картини, то чи так страшна та «листівочність»?

Приємного перегляду робіт Dianne Dengel і гарного вам дня, друзі!