Чи ви пам’ятаєте, коли востаннє отримували поштового листа? Звісно, йдеться
не про черговий е-мейл, а про паперовий, написаний ручкою-олівцем-маркером, можливо,
прикрашений замальовками «від руки», у конверті з маркою? І, як зрозуміло із
запитання, мова не йде про офіційне повідомлення від якоїсь установи чи рекламу,
а про індивідуальний лист?
Такі листи стають усе більшою рідкістю в нашому світі, який безперервно
пришвидшується. А вже ті листи. Які були написані десятиріччя тому, потрапляють
або у розряд мотлоху, або ж, навпаки, в антикваріатну рідкість.
А в останньому випадку вони цілком можуть послугувати для натхнення сучасним
митцям. Так, художник із Лондона Mark Powell зачарований красою старовинних конвертів – із сургучевим печатками, старими
марками, адресами, за якими зараз, можливо, живуть зовсім інші люди.
Тож і обрав їх «полотнами» для моїх робіт, а з інструментів – лише кулькову
ручку чорного чи синього кольору. У нього є кілька тематичних серій, починаючи
від птахів і звірів і завершуючи портретами. Й останнім часом саме до портретів
звертається художник.
Я, поки робила підбірку його робіт, встигла прочитати кілька зовсім різних
відгуків. Від: круто! Незвичайно! Чого я до цього недодумався? – до: ну.
несподівано… Але чого не зображати привабливих облич? Який сенс у страшних
малюнках?
Мені ці малюнки, позбавлені лоску, інколи підкреслено реалістичні чи й
трохи шаржовані, не видаються страшними. Навпаки, приваблює вміння художника передати
характер кожного моделі. Та й здається цілком зрозумілим, що на зістареному
папері проступають обличчя, змережені зморшками віку й досвіду. Та, звісно,
кожен має право на свою точку зору.
А в інтернет-просторі Mark Powell має
чимало прихильників. Можливо, його роботи зацікавлять і вас.
Гарного дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар