Інколи мені видається, що кроманьйонці не вели культурологічних диспутів на
предмет того, чи всі малюнки на стінах печер – мистецтво чи щось має суто утилітарний
шедевр/ не дотягує до гордого звання/ мені особисто не подобається – виключно через
те, що ще не оволоділи понятійним апаратом.
Але за минулі тисячоліття людство навчилося розмовляти, ще й як! І навіть
винайшло можливість розмовляти в цифровому просторі з невідомими шанувальниками
й супротивниками певного митця з усіх куточків світу.
Тож відразу скористалося цим. І тепер на всіх мистецькознавчих пабліках ледь
не під кожною розповіддю про якогось митця запекло сперечаються: мистецтво? Ще
ні? Вже ні? Не маю профільної освіти, свій смак не вважаю еталонним. Тому не
вступаю у такі суперечки. І, взагалі, користуюся думкою самих творців.
Якщо скульптор із Південної Африки Sean Avery вказує, що вважає свої
роботи одним із різновидів еко-мистецтва, то чого маю сумніватися? Тим більше,
що його численні птахи і звірі виготовлені із розбитих ком пакт-дисків,
процесорів, що віджили своєї – та інших речей цивілізації, які б мали завжди і скрізь
відправляти на переробні підприємства й не обтяжувати і так змучену природу,
але…
Коли ті ж самі, здавалося б, ні на що не придатні, биті диски потрапляють
до рук Sean Avery, вони стають пір’ям птахів чи пасмами звіриної
шерсті. А основою для робіт слугує дріт, що дозволяє надати фігурам потрібної
форми. Свої блискучі (у всіх значення цього слова) роботи художник розставляє
так, щоб вони якнайбільш вигідніше виглядали на місцевих розкішних пейзажах.
Його незвичайні роботи гарантовано привертають увагу й мають чимало
послідовників. Приємного перегляду зображень дивних, але, без сумніву, симпатичних
скульптур і гарного дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар