Наївне мистецтво має досить давні
традиції й виникло в колі людей, які чудово вміли малювати, знали, як це робити
«правильно» й «академічно» і намагалися не застосовувати ці знання, аби
створити щось світле, без скованості, в народному стилі й так. «наївно».
При всіх видозмінах в мистецтві
в ХХ столітті, а може, й почасти завдяки ним, цілком інтерес до творчості митців,
що обрали такий стиль, ніколи не згасав. Хоча й інколи супроводжувався репліками,
що глядач зможе скопіювати однією лівою чи правою оце-от усе.
Скопіювати, певно, можна, хоча
будь-яка копія гірша за оригіналу. Та чи передасть таке копіювання усю чистоту
й нештучність, скажімо, кам’яних портретів і пейзажів італійської майстрині Michela Bufalini?
Яка, до речі, перед тим, як присвятити себе творчості, отримала спеціалізовану
художню освіту, встигла попрацювати художнім дизайнером і навіть очолювала
власну студію. Тож у її «дитячих» роботах немає випадкових деталей і кольорів.
Вона чітко знає, як усе те спрацьовує й яке враження справляє на публіку.
Та при цьому викладені камінцями і вифарбовані яскравими барвами пейзажі,
натюрморти і портрети Michela Bufalini мають свій характер, вони часто викликають усмішку й усі запам’ятовуються.
Як щось цікаве, незвичне й оригінальне.
У її робіт – чимало шанувальників, тож сподіваюся, що вони сподобаються і
вам, друзі. Приємного перегляду!
Немає коментарів:
Дописати коментар