Іронічний та ліричний літопис стародавньої провінційної Америки в картинах художниці Susan Brabeau

В одній звичайній американській родині з провінції з’явилася на світ дівчинка, що мріяла про славу співачки й акторки. А в результаті її знають як дуже своєрідну й характерну художницю. Гаразд, «звичайній» – то моє перебільшення. Для більшого драматизму.

Бо родина художниці Susan Brabeau була таки не звичайнісінькою, а творчою. Хоча б тому. що її прадід свого часу був доста відомим скульптором, а три дяді мисткині – художники-портретисти, мо, й не такі відомі, як пращур, але доста успішні. Чи не після спостережень за їхньою роботою й сама вона захотіла творити?

Однак вищу освіту, отримавши диплом бакалавра, вона здобула з математики та природничих наук в Університеті штату Мічіган. Й після цього почала втілювати в життя мрію стати співачкою й акторкою. До речі, серед її досягнень – участь у записі саундтрека до фільму, що здобув нагороду «Оскар».

Однак, якщо чесно, не всі прослуховування закінчувалися вдало. А між ними могли бути солідні паузи. Саме в очікуванні на черговий шанс Susan Brabeau гуляла антикварними крамниця, знаходячи дріб’язок із минулої епохи – 30, 40, 50-річної давнини.

І саме ці знахідки стали основою її колекції старих речей. І чи не вони спонукали її взятися а пензель, аби створити першу картину з давнього провінційного життя?

На сьогодні художниця відома на своїй батьківщині сумними. Ліричними, іронічними картинами, по те, як воно було в світі «колись давно». Вона зображає «Америку, яку загубили», чи яка існувала лише на сторінках книг.

Інколи на її полотнах зображені ситуації, у яких стає незручно за героїв, інколи ж вони викликають тиху, ледь задумливу усмішку, інколи ж змушують замислитися, що бувають події, вчинки й емоції, які не залежать від географічного розташування.

Тож кожен зможе знайти у її картинах щось навісний смак. Приємного перегляду робіт Susan Brabeau та гарного дня, друзі!