Санта Клауси, що приносять дива: підбірка святкових малюнків американських художників

Kim Jacobs

Ну що, друзі, відлік до завершення 2017 року йде на години. Якщо раптом хтось тривожиться, що часу, аби встигнути все заплановане, малувато, можна повправлятися в математиці, водночас шинкуючи овочі для святкових салатів, полюючи за принишклою порошинкою в найвіддаленішому кутку кімнати чи водночас роблячи манікюр і в ту ж саму мить намагаючись відповісти на смс першим, найнетерплячіше поздоровляльникам.

Тобто перевести години у хвилин, їх у секунди – результат буде більш переконливим. А, кажуть, є люди, яких математичні вправи заспокоюють. Раптом виявиться, що ви належите до цієї славної когорти?

Nicky Boehme

Цей рік не був бездоганним. Багато гарних людей мріяли, аби він швидше завершився, прихопивши зі собою найяскравіші згадки про важкі події. Та для багатьох він був і щедрим на перемоги та здобутки. Таким, що його варто згадати із вдячністю. Інколи, обидва твердження були справедливі для тих самих людей. Словом, рік був як рік.

Nicky Boehme

От якби 2018 рік приніс перемогу й мир – я була б неймовірна вдячна і йому, і всім тим, хто доклав і докладає до цього неймовірні зусилля, інколи ж – віддає не лише зусилля, а й життя. А ще – здоров’я всім гарним людям і їхнім родинам. А за таких умов з усім іншим ми впораємося разом. І все у нас буде добре.

Tom Browning

Тож вітаю вас щиросердно зі святом. І не буду вибиватись своїм постом із загальної стрічки: додам вам, для святкового настрою, трохи зображень Святих Миколаїв (Санта Клаусів, Різдвах Дідів – за вашим бажанням) у стрічку новин. Мої улюбленці - із серії художника Tom Browning, які виготовляють подарунки власноруч. Але й інші малюнки, сподіваюсь, посприяють створенню святкового настрою.

Tom Browning

Гарного ва нового року, друзі!

Tom Browning

Санта Клауса не існує?! А от дива - існують, так!

Norman Rockwell An unexpected finding (Santa Claus does not exist ?!)

Остання субота грудня. Більше того, до завершення року залишилися лічені години! У тому сенсі, що порахувати їх можна як і не на пальцях, то знаючи арифметику в рамках першого півріччя першого класу.

Newell Convers Wyeth Illustration from Wyeth Popular Magazine. 1915 р.

Аби привернути увагу публіки і вмовити її погодитись увірвати низку передноворічних клопотів на кілька хвилин хоч для віртуального, хоч для реального кавування, замало зображень ялинок, сніговиків чи янголят.

Joseph Christian Leyendecker

Що ж, вдаємося до важкої артилерії. Доведеться шокувати вас, друзі, оприлюднивши результати журналістського розслідування. Під прикриттям того, що дрібка істини перед новорічними святами не менш потрібна ніж добра порція гумору.

Norman Rockwell Man Playing Santa, 1916 р.

Важко уявити, але існують художники, які не обмежуються під Новий Рік та Різдво зображеннями Різдвяного Діда - і байдуже, як його звуть: Санта Клаус, Святий Миколай чи Дід Мороз. Одним словом, вони не зображають доброго чарівника, який раніше обдаровував лише гарних малих, а зараз щедро роздає подарунки усім – і дітям, і їхнім батькам, в оточенні щасливих дітисьок і купи подарунків.

Norman Rockwell Santa’s Surprise. 1949 г

Ні, вони бадьоро і навіть із гумором звертаються у своїх картинах до того незручного для багатьох батьків моменту, коли нащадок упевнено заявляє, що дізнався: ніякого діда з чарівною торбою не існує.

Norman Rockwell See Him at Drysdales (Santa on train) Illustrated by Saturday Evening Post Cover. 28 December 1940 р.

І що б Ви думали? Їхні роботи користуються неабиякою популярністю серед глядачів. Можливо, тому, що цей момент так чи інакше пережили всі. Тож і прагнуть дізнатися, а як воно було в інших? А можливо, тому, що дізнатися про те, що в костюм чарівника з подарунками вбався тато – це не втратити віру в дива, а зрозуміти, що чарівництво існує. І що його здатен зробити кожен, аби стало любові до тих, хто поруч, і до всього світу.

Stewart Sherwood Без назви (із серії "Children Christmas"). 1964 р.

Приємного перегляду малюнків, друзі! Гарного вам настрою в передостанній день року!

Haddon Sundblom

Кіт під ялинкою - до щастя в домі: новорічні коти від художників світу

Lucie Bilodeau, Канада – США

Остання п’ятниця року.

Avril  Hanse, Великобританія, "Збираючи пазл..."

Звісно, особливих варіантів щодо вибору теми посту немає. Коти-котики. І не лише зимові, а справжнісінькі новорічні.

Brenna White, США

Тобто пухнасті улюбленці в оточенні різдвяних прикрашених ялинок, новорічних іграшок і подарунків.

Debbie Cook, Великобританія

Будь-який котовласник чи котовласниця скажуть вам, щ у житі все виглядає не так ідилічно. Найкраще було б, якщо в домі є коти чи песики, закріпити ялинку на стелі – аби не дістали, не спробували знищити, набивши повну пащу голками чи не впустили важке дерево на себе.

Donna Race, США

А про складні взаємовідносини іграшок, «дощиків» і гірлянд і котів можна було б написати кілька томів. Певно, найкраще для цього підійшов би жанр трилеру чи чогось такого ж суворого, що маркують на обкладинці «+16». Тож не будемо про сумне. Досвідчені люди і так в курсі, а іншим – нецікаво.

Lesley Anne Ivory, Великобританія

Тож залишається милуватися котами і кицями на новорічних малюнках, де їм хіба крилець і німбиків не вистачає. А якщо вони пустують навіть на картинах то виглядають так привабливо, що викликають лише усмішку.

Lynn Bonnette, США, "Різдвяний ранок"

Чим і користуються художники з усього світу, прагнучи подарувати глядачам святковий настрій.

Sandra Kuck, США

Гарного передноворічного дня, друзі!

Suellen Ross, США

AmyLyn BiHrle, США

Ann Mortimer , Великобртанія, "Різдвяний гість"

Ann Mortimer , Великобританія 

Приємних передноворічних свят, друзі!

Казкове життя і творчість чудового голландського художника Anton Pieck

Ми так настійливо закликаємо казку в гості перед Новим роком, що не завжди встигаємо замислитися: а чи бажали б опинитись у всесвіті, де діють закони казкового світу? Усе ж, варто пам’ятати знаменитий вислів, що пригоди – то неприємності, які трапляються з кимсь іншим за тисячу миль від тебе, поки ти читаєш про них біля затишного коминка.

А от слухати казкові історії, у яких «все як насправді» - куди цікавіше. Чи, навпаки, справжні історії, у яких «все як у казці». От зараз я розповім вам одну таку історію. А ви вже вирішуйте до якої категорії ота розповідь належить.

Дуже давно, ще у позаминулому столітті – аж у 1895 році, за три моря від нас – у Голландії, в місті Північний Брабант у поважній родині Pieck народилися хлопчаки-близнюки Anton і Henry. Їх мати була переконана, що її сини –незвичайні хлопці і що на них чекає блискуче майбутнє. І мала на це підстави: янгол торкнувся поцілунком чола обох її синів. Ще в дитинстві було зрозуміло, що обидва мали неабиякі здібності до малювання.

Непоганий зачин для казки, як вам видається? А тепер перейдемо до буденності, яка буває не менш цікавою.

В 11 років Anton Pieck виграв перше місце на конкурсі дитячого малюнку. На здібного хлопчака звернули увагу. Він отримав у 14 років сертифікат про проходження першого ступеня навчання «на художника», тобто образотворчої освіти. Та водночас такий же сертифікат здобув Henry. Чи були брати суперниками підчас навчання? Не без того. Але обом це пройшло на користь: у 17 років обидва цілком заслужено отримали сертифікат другого ступеня – досягнення, яким у 10-і рр. ХХ століття в Голландії могли пишатися й більш дорослі парубки.

А от надалі їхні шляхи розійшлися: Henry продовжив навчання в амстердамській академії, де йому прищепили академічний стиль і він став цілком серйозним художником своє доби. Anton Pieck теж мріяв відправитись на навчання до Амстердаму. Але грошей на навчання двох професійних художників у родини не було. А юнаку запропонували місце вчителя в школі мистецтв, де вони навчалися разом із братом. Треба думати, щиро пишаючись юним учнем й водночас побудувавши рекламну кампанію: ось як ми можемо навчити малювати за кілька років!

Що ж, хлопець вчив малювати інших у вечірні години. А вдень вправлявся у найрізноманітніших техніках, виступаючи графіком, малюючи акварелі, створюючи офорти і малюнки на дереві. І так, ще в юному віці він почав ілюструвати казки, які любив, і які міг зобразити з такою часткою буденності, аби видавалось, що вони тут поруч – за рогом.

Попереду в нього була викладацька діяльність – 40 років у більш престижному ліцеї Kennemer Overveen, знайомство з гарною дівчиною, одруження, троє чудових дітей.

«Серйозним художником», із тих, кому, скажімо, замовляють портрети, він не став. Заміть цього на батьківщині і за її межами ім’я Anton Pieck добре відоме всім, хто цікавиться історією ілюстрації дитячих книжок.

За довгі роки життя він десятки тисяч малюнків у різних техніках, проілюстрував близько 350 книжок, зокрема казки братів Грімм і «Тисяча та одну ніч». За його ескізами створили казковий – у всіх сенсах цього слова – парк "De Efteling" в Амстердамі.

Він прожив 92 роки. Не стало його 24 листопада – за місяць до його улюбленого свята – Різдва  - у 1987 році. Його знайшли у майстерні. На креслярській дошці був пришпилений незакінчений малюнок. І знаєте, він мріяв піти саме так.

Різдво, Новий рік, зима – одна з улюблених тем малюнків Anton Pieck. Можливо, тому, що цієї поки людям не завжди затишно, але а землі вистачає місця всім, і казкам теж. А справжні чарівні історії вони такі – у них завжди є місце суму, але обов’язково поруч буде надія й розуміння, що дива мають право на існування посеред буденності. Але для цього їм потрібна допомога людей, які створюють казки власними руками.

Приємного перегляду робіт Anton Pieck та гарного настрою наприкінці цього року!

Радісний новорічний світ у роботах американської ілюстраторки Dona Gelsinger

А все ж, попри дедлайни і звіти на роботі, попри метушню суцільних розпродаж у супермаркетах і рекламу, що докоряє тим, хто не досить активно готується до свят, перед новоріччя – казковий час.

Хоча б тому, що всі, якщо відкинути звичне роздратування від міської метушні, перебувають у більш поблажливому, а інколи й просто доброму настрої.

Принаймні, є серед моїх знайомих люди із вишуканим смаком, які тижнів п’ятдесят на рік промотують пости про кошенят, малюків, пташенят, квіти, каву з печивом та іншу милоту у стрічках кількома кліками мишки. Ще й ледь зводять брови, ніби дивуючись, що комусь із їхніх знайомих таке щиро подобається. Але люблю я їх не через це.

Так-от, два дні на рік вони не лише справно лайкають зображення янголиків, святих Миколаїв чи Санта Клаусів із торбами подарунків і кошенятами чи цуциками й ілюміновані ялинки, але навіть перемощують ці пости. Сама на власні очі бачила! Чим не диво?

Мені легше. Я ніколи не декларувала свій естетичний смак. Ще й не приховую свою любов до ілюстрацій до дитячих книжок. 

Тому вже давно подумувала розповісти вам про творчість американської ілюстраторки Dona Gelsinger. Вона саме й спеціалізується на янголятах, малих дівчатках, що кумедно-старанно прагнуть виглядати дорослими, диких і домашніх тваринках.

Ніби нічого надзвичайного, та зате світло, дуже по-доброму і не без гумору. Художниця творить дуже добрий світ, де нема місця злу, зневазі чи самотності. І робить це ще й тому, що вірить: таким він, той світ, і має бути.

Як на мене, такий підхід до життя якраз і надає казці рис реальності. Тож саме підходить для віртуального кавування у той час. коли до Нового року - лише кількам днів.

Приємного перегляду робіт Dona Gelsinger і гарного вам дня, друзі! Хай тепло буде не на вулиці, а у ваших душах і серцях!