В одній чудовій книзі завжди саме час
чаювати, принаймні, для деяких персонажів. А в мене завжди саме час говорити
про дива – ті самі, найсправжніші і найчарівніші, створені талантом і бажанням
творити, а не чарівною паличкою.
Але у зимові передноворічні дні, коли,
здається, сама природа, попри людську метушню, завмирає в очікуванні, аби не
проґавити ту мить, коли у гості завітає диво… Хіба у такий час можна не згадати
про щось чарівне? Скажімо, про драконів.
Ось, для прикладу, про чарівні
створіння майстрині із Нової Зеландії Amba Jacobs. Полімерна
глина, талант, прагнення поділитися з тими, хто поруч, вмінням бачити чари в
буденності… І ось, ми можемо милуватися дуже добрими, ледь наївними, світлими у
своєму прагненні принести радість світу іграшками.
Феї, кошенята, не менш казкові ніж
чарівні істоти, оленята, рибки, тигренята. І так, звісно, дракони. Бо який же
чарівний усесвіт без драконів? Щоправда, не могутні супротивники лицарів, охоронці
незліченних скарбів чи вікові мудреці.
А малі драконенята пастельних кольорів.
І з ліхтариками. Бо дракони не бояться темряви. Якими ж вони були драконами,
якби боялися? А якщо так, то варто допомогти тим, хто не побоюється ночі чи
може заблукати.
В Інтернет-просторі невпинно зростає
кількість тих, кому подобаються роботи Amba Jacobs. Сподіваюсь, що і ви, друзі, вподобаєте її творчість.
Гарного і світлого дня!
Немає коментарів:
Дописати коментар