Уся краса світу в графічних полотнах художниці з Великобританії Faye Halliday

Друзі, а чи всі пам’ятають одне із найстрашніших питань шкільної програми: «Що хотів сказати автор своїм твором?». Якщо до випускного дзвоника більшість навчилась переказувати своїми словами уривки зі статей літературознавців, які тлумачили, що саме міг би і хотів би сказати той автор, на їхню думку... Так-от, з цим так-сяк упоратись можна. 

А от якщо поставити запитання: що хотів сказати автор картини? – то інколи мимоволі і в цілком дорослих і навіть ніби розважливих людей виникає чисто підліткова реакція: та хто його зна, з яким настроєм сів автор писати картину? Мо, йому хотілося зобразити  кумедну сову чи гарну лисичку? А мо, він чи вона закликають нас таким чином берегти природу, поки ще є що берегти, тож  це – малюнок із глибоким підтекстом?!

І тому дуже добре, коли самі автори настільки люб’язні, що пояснюють своїй аудиторії шанувальників, із яким думками вони взялися за пензлик. Чи, у даному випадку, за чорнильну ручку.

За словами художниці з Великобританії Faye Halliday (Файє Халлідей ), своїми неймовірно багатими деталями, вишуканими зображеннями звірів, птахів і риб вона прагне надихнути людей, додати їм сміливості. Аби вони не боялися любити, бути т творчими й завжди були ладні зустріти пригоди.

Та що казати, бажання творити сама художниця привезла з далеких мандрів. Так, як інші привозять сувеніри на згадку про екзотичні місця. За ї словами, одна із причин її постійних мандрівок – бажання з’ясувати, що красота значить для різних людей і цілих народів.

Особливо надихаючою на творчість стала подорож до Індії – до Джайпуру, де якраз походив фестиваль слонів. Його велетенських чотириногих учасників традиційно наряджають і розписують, ніби демонструючи всьому світові і стародавнім богам, які, попри усі сучасні блага цивілізації, для мешканців Індії завжди поруч – варто простягнути руку, наскільки гарними можуть бути ці велети.

Саме після цього Faye Halliday почала не лише цікавитись концепцією краси в різних країнах, помічаючи не лише відмінні, але й спільні риси, але й почала активно малювати сама.

Спершу це була «класична»монохромна графіка, малюнки створювались за допомогою чорної чорнильної ручки. І це, зважаючи на розмір робіт та велику кількість дрібних деталей. було нелегке завдання. Потім у малюнках з’явився колір. Не багато, аби відтінити красу й підкреслити чіткий ритм  чорних ліній. Потім у малюнках деталями почали з’являтися реальні предмети – ручка чи квітка. Аби підкреслити їхню «випуклість».

Тепер черга дійшла до елементів витинанок та фотографування тонких, мов помережних малюнків на фоні заходу сонця, моря чи ще якоїсь природної краси. Що буде далі? Побачимо. Адже Faye Halliday – із тих художників, до творчості якої час від часу хочеться повертатися, аби оцінити черговий етап їхнього творчого розвитку.

Приємного перегляду її робіт, друзі. та гарного вам дня!