П’ятниця! Уже третя п’ятниця грудня. Календар красномовно натякає, що варто
або от просто зараз замислитись, де брати ялинку на новорічні свята чи от зараз
же писати пости в соцмережі, що штучна ялинка – значно функціональніша та
екологічніша. Ну й там дріб’язок різний… приготувати подарунки, підписати
листівки, узгодити новорічне меню з родичами і з гаманцем, загубити списки із
переліком, що мали б зробити цього року (воно вам треба, справді читати їх під
ялинкою?)...
А я, замість цього, нахабно посміхаюся календарю і повідомляю: «Усе згодом!
У мене п’ятниця – час постити котиків. Традиція, я б сказала». – «Хоч зимових?»
– уточнює календар, що має куди кращу пам'ять ніж я (становище зобов’язує). – «І
зимових теж!».
Так виходить, що сьогодні на вас
очікують зимові, і не лише зимові, дуже різноманітні й різнобарвні – навіть сині
– але всі однаково казкові коти на картинах чудової української художниці
Наталії Дерев’янко (Derevyanko Nataliya).
Більше того. не просто української, а запорізької, з мого рідного міста. Хоча,
певно. ділити талановиту художницю між містами – невдячна справа. Бо, скажімо, вищу
художню освіту вона здобула у Львівський академії мистецтв (факультет сакрального
мистецтва). А потім деякий час жила, навчалася й працювала в Італії. Тож
вишукувати, які саме традиції мали вплив на її творчість, невдячна справа.
Куди важливіше те, що Наталія Дерев’янко живе в Запоріжжі, викладає в Хортицькій
національній академії на кафедрі дизайну, проводить численні майстер-класи для
дітей і підлітків. Вона – художниця, дизайнера, ілюстраторка дитячих книжок. А
ще – чарівниця, яка під гаслом «Шматочок радості у ваш дім» не втомлюється
творити чарівний Усесвіт. Де є неймовірні коти ледь не всіх кольорів веселки,
ну, принаймні, сині точно є. А ще – диво-сови та леви, феї та янголики й багато
інших казкових істот.
Нещодавно прочитала в інтернеті в огляді її робіт, що художниця працює у
стилі «фолк-модрен». Не певна, що це – офіційний термін. Але, справді, її
творчості притаманний органічний синтез народних мотивів і кольорів та техніка
модерну.
А ще, і це, певно, найголовніше, усі її картини дуже добрі. Просто
відчувається, що мисткиня справді хоче порадувати глядачів, створюючи диво-країну,
де всім би було затишно й радісно. Ну, мо, інколи бувають і «небезпечні»
персонажі. Але хіба без них можлива цікава казка? Адже все одно добре сильніше.
Це знає кожен щирий казколюб.
Приємного перегляду робіт Наталії Дерев’янко, друзі! Гарного вам дня!
P.S. І так, я чесно
хотіла присвятити сьогоднішню розмову лише її котам, хай і не завжди зимовим.
Але не втрималась і додала кілька улюблених малюнків з іншими «персонажами». І
те сказати. за раз неможливо показати бодай значущу частку тих її картин, які
мені подобаються. Але є в цьому і гарний бік: хіба це не нагода повернути до її
творчості трохи згодом. Уже наступного року?
Немає коментарів:
Дописати коментар