Не треба бути відомим (і навіть не дуже) художником чи мистецтвознавцем,
аби мати свою улюблену техніку живопису. Ну, принаймні, на рівні: мені подобаються
ці малюнки-ілюсртрації-картини не лише сюжетом-деталями-кольраии-композицією,
але й фактурою та манерою виконання.
Ось і я, коли креслю щось під настрій, то, зазвичай, добрі друзі без
великих зусиль відрізняють кішку від крокодила (крокодилам я ніколи не малюю
вуса і бантика на шиї). Але чітко знаю, що в мене дещо старомодний смак: я
захоплююся можливостями, які відкриває перед сучасними художниками й
ілюстраторами цифровий живопис. Але моя любов – то акварельні малюнки. Хай потім
і «підправлені» на комп’ютері. Ну, в руках майстра буває ще справді гарно
виглядає пастель.
А от малюнки олівця для мене завжди йшли у мене під грифом: теж гарно, якщо
художника талантом не обділили. А от в роботи канадської художниці англійського
походження Anne Yvonne Gilbert (Енн Івонн Гілберт) я закохалася з першого погляду. Ну
так, банально, але що поробиш, якщо правда – то часто-густо і є банальність? І
спершу звернула увагу навіть не на сюжети й деталі, а на загальну кольорову
гаму.
Ні, я знаю, що при справді гарних «інструментах» та базовому набору навичок
можна з кожного олівця «витиснути» не два-три, як щастить мені, а до десяти відтінків.
Але тут… Для мене це – мить чародійства.
До речі, оте «чародійство» –то не тільки мій епітет до творчості художниці.
Вона – володарка багатьох престижних
мистецьких премій міжнародного рівня, її роботи виставлені в художніх галереях
Великобританії та США. Врешті-решт, вона розробила кілька серій для
Королівської Пошти (той хто знає, як англійці ставляться до своєї пошти, зрозуміє,
що це – серед іншого, комплімент таланту художника).
Але, усе ж, найбільше її знають у світі, як чудову ілюстраторку дитячих
книжок.
Приємного милування її малюнками, друзі!
Бажання творити та успішної реалізації усіх творчих задумів!
Немає коментарів:
Дописати коментар