Літо – чудовий час, аби постити ілюстрації із блакитно-небесним чи трав’янисто-зеленим безмежжям. І не менш гарна пора, аби
спростовувати стереотипи.
От, скажімо, що всі японські ілюстратори малюють схоже. Ну, витрачати час.
аби розбиратися з цією тезою не варто. Хоча охочі можуть швиденько переглянути
пости із тегом «Японія», аби ще раз переконатися, що художники цієї країни
малюють чудово й дуже-дуже по-різному.
А вже сучасний ілюстратор Toshio Ebine точно має свій власний легко впізнаваний стиль. Думаю,
щодо цього ніхто заперечувати не буле.
А от думка, яку доводилось читати щодо його робіт – «легкі і прості
картини, сповнені повітрям». «викликають умиротворення» ще раз засвідчують, що
на смак усі картини різні.
Бо, як на мене, картини якраз насичені великою кількістю дрібних деталей.
які змушують вглядатися в них, напружуватись. Тож попри «повітря», якого таки
вистачає, не виглядають надто простими.
«Умиротворення» – теж не зовсім точна характеристика. Мені більше ці
малюнки нагадують сни – яскраві. Чарівно-казкові.
але ледь тривожні, бо саме на межі між сном та реальністю простір ледь
викривляється, там є місце диву. А диво – то не завжди легко й весело.
Звісно, це – чистий суб’єктивізм. Та попри це, думаю, усі погодяться з тим, що Toshio Ebine справді талановитий, а його малюнки варті перегляду.
Немає коментарів:
Дописати коментар