Сьогодні у нас остання неділя червня. Чим не привід для того, аби запостити
щось несподіване? Не гірший за будь-який інший.
Квіти гір
Скажімо, розповісти про художницю, творчість якої забули ледь не на півстоліття. Якщо згадаєш про епоху арт-нуво, то, ніби пароль, почуєш у відповідь ім’я – Альфонс Муха. Ну, так його творчість справді стала певною квінтесенцією епохи. Але багато його сучасників незаслужено забуті. А серед них – французька художниця Elizabeth Sonrel (1874-1953).
Квіти садів
Свого часу роботи Елізабет Сонрель – пейзажі, портрети, натюрморти користувалися чималою популярністю у публіки. Знавці надавали перевагу її творінням у стилі модерн. Та що казати, останню виставку її робіт, і успішна виставка треба зазначити. Влаштували в рік її 67-річчя. А далі – довгі десятиліття забуття й тиші, коли її ім'я згадували хіба що в підручниках з культурології.
Квіти води
Я не наполягаю на тому, що вона – найталановитіша художниця своєї епохи. Але стиліст дуже вправний: однаково успішно вона спробувала свої сили в модерні, символізмі, прерафаелізмі й арт-нуар.
Квіти полів
Скрізь – фантастичні сюжети, скрупульозна робота з лінією та гра з кольором у рамках обраного стилю. Найбільше мені подобаються її серії робіт «Квіти» та «Птахи», створені у перші роки ХХ століття.
Павич величі
Голуби ніжності
Як на мене, доста цікаві роботи,аби привернути увагу і зараз, коли модний зовсім інший стиль та інша техніка малювання.
Лебеді невинності
А ще я навела два портрети її пензля, аби мої твердження по різноплановість художниці не виглядали голослівними.
Ластівки пам'яті
Немає коментарів:
Дописати коментар