Інколи кажуть, що пси із часом стають схожими на своїх хазяїв. Але почути
те саме про котів можна не так уже й часто. Чи то на котів і киць магія
проживання під одним дахом не розповсюджується. Чи тут спрацьовує засторога:
якщо мій пес схожий на мене. то й я хоч учимось маю нагадувати його. Оце-от
розумне, віддане, чесне створіння, яке ладне віддати життя за тих, кого любить.
Звісно, не всі пси такі, бувають і прикрі винятки. Але позитивні стереотипи теж
ніхто не відміняв.
А тепер запитання: хто хотів би бути схожим на кота чи кішку? Граційним, шкідливим,
непосидючим капосником, ненажерою, ладним кричати над напівпорожньою мискою,
яка вже точно не напівповна, розумним, але мстивим створінням із дуже дивними
гастрономічними і не лише смаками. А так, встигати у шість годин без сну
перевертати життя оточуючих догори дригом, а потім щир обурюватись, що ті
двоногі заважають солодко спати. «Але ж любимо ми їх не за це!». Та й перелік
позитивних стереотипів, пов’язаних із котами, теж більш ніж солідний.
Однак прилюдно зізнаватися, що народжений саме для ролі кота… То треба мати
сміливість. І почуття гумору. Саме таким почуттям гумору, ще й найвищого сорту
наділена американська художниця-ілюстраторка Erika Oller (Еріка Оллер). Її твори
можна зустріти в галереях США, Англії, Франції. Книги із її ілюстраціями для дорослих
і дітей миттєво стають популярними. Її малюнки розміщені на календарях,
листівках, використовуються як принти на футболки та чашки…
Коти товстуни справді схожі на своїх господарів на її малюнках. Але крім
сміху її персонажі викликають симпатію. Мо, харизма? Це і у справжніх котів не
відняти, а вже у намальованих – і поготів.
А може, справа у кредо художниці: «Мене надихає те. що я бачу довкола. Ми
всі такі кумедні.. У мене ніколи не було кішки. Але люди, яких я знаю, мають
котів, і ті такі кумедні… Коти, як правило, кумедніші за псів, тому здебільшого
на моїх малюнках герої історій – кішки».
Приємного перегляду та гарного настрою у цю літню п’ятницю!
Немає коментарів:
Дописати коментар