Чомусь, коли йдеться про творчість сюрреалістів, заведено згадувати сни.
Мо, тому що від початку засновники цієї художньої течії якраз наполягали на
алогічності погляду на світ, примату підсвідомості, алюзій і парадоксальності
форм, «запакованих» у зовнішньо логічну форму.
Що ж, якщо підходити до снів із логічної позиції, то це – цілком незла характеристика
нічних марев. Але хіба життя поза сном – завжди логічне?
Ну, може, будні – більш-меш так. А от якщо мова йде про свята, то тут вже
діє інша логіка.
Принаймні, в цьому переконаний сучасний мінський сюрреаліст Олег Чубаков. На його картинах панує особливий
часопростір, підкорений законам карнавуха, цирку та фантастично-стімпанківських
світів. І в цих декораціях розвертаються добре знайомі сюжети – любов, суперництво,
радість, сум і самотність, мрії…
Яскраві до крику чи пастельно-ніжні кольори, надірваний чи пластичний ритм
мазків, меланхолійний, мрійливий чи ледь насторожений настрій. Не завжди свято –то
чиста радість, але завжди акцент, який яскраво виділяється на буденності.
Із 1995 року художник успішно бере участь у багатьох мистецьких виставках,
часто – міжнародних. Його роботи були представлені в галереях не лише Білорусі,
але у Чехії. Бельгії та США.
І. хто б і що не казав, загалом вірно, про різність менталітетів, яка впливає,
зокрема й на сприйняття мистецтва, скрізь знаходились шанувальники його
таланту.
Приємного перегляду робіт Олега Чубакова та гарного вам дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар