П’ятниця, котики – на цей раз від американської художниці Laura Iverson – палкої
шанувальниці цих хвостатих красенем і красунь.
Звісно, її творчість розрахована, найперше, на котолюбів. Хоча може бути
цікава й тим, хто ставить до котисько і котиків нейтрально: як цікава
ілюстрація візуальної «гри» сучасної мисткині з однієї темою.
Не важко побачити, що для свої робіт вона, швидше за все, використовує
зображення реальних «моделей»: надто влучно передані пози, пластика й
пропорції. При цьому так само легко відстежити, що вона, в малюванні, віддає
перевагу дворовим котам – у сенсі, звичайнісіньким, які не належать до кошачої
аристократії.
І тим більше очевидно, що багато її робіт «кошачого» циклу – це варіації на
тему: кішка (чи кіт) сидить на дереві і думає про вічне. Звісно, котів може
бути і двоє – такі собі хвостаті закохані в романтичному антуражі, а можуть
бути й цілі котячі родини. Але мені видається, що це цілком можна віднести за
рахунок тих самих згаданих варіацій.
Але у цих роботах привертає увагу не лише котяча ідилія, інколи з нотками
смутку, а фон робіт: детально промальовані гілки, квіти чи листя й геть
неправдоподібне освітлення й небо неймовірних кольорів.
При цьому мимоволі складається враження, що, при всій не реалістичності краєвидів,
щось схоже глядач чи глядачка бачили і саме це «чіпляє», змушує повернутися до
вже переглянутих картин і вгледітися в них ще раз.
Урешті, Laura
Iverson не декларує, що малює в дусі реалізму, а несподівані акценти
дозволяють краще відчути настрій кожного окремого твору, змушують налаштуватись
на особливий споглядальний лад. І збагнути. що вона «розповідає» мальовану історію
не тільки, а інколи навіть не стільки по котів…
Приємного перегляду її робіт та гарного настрою, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар