Я ніжно люблю сюрреалізм за те відчуття миті між сном і дійсністю, вигадкою,
мріями й острахами перед новим днем, яке щастить передати багатьом
представникам цього художнього стилю. Але якось ніколи не замислювалась над тим,
чи личить йому такий епітет, як «поетичний».
Однак саме «поетичний сюрреалізм» вживають доста часто, коли мова йде про
американського художника польського походження Rafal
Olbinski. Згадуючи про його коріння я не лише намагаюся відстояти
історичну справедливість, бо, справді, не всі художники в США можуть вважатися
суто американцями, але й зробити потрібний акцент.
Бо митець народився в далекому 1943 р. в польському місті Кельці. І саме
польська культурна традиція вплинула на його бажання займатися живописом та
сформувала його світогляд.
Я спершу познайомилась із його малюнками, а потім – із біографією. І зі
здивуванням дізналась, що він не має профільної освіти: у 1969 закінчив
Варшавську політехнічну школу, де найбільш наближеним до малювання предметом
було креслення. Отже. перед нами черговий талановитий самоук.
Відомість до нього прийшла десь за десять років після еміграції в Сполучені
Штати Америки. Його ім’я на слуху серед мистецьких кіл десь із 1994 року.
Та швидко після цього картини Rafal Olbinski з’явилися в експозиціях відомих музеї, а ілюстрації – у
провідних журналах.
Я не можу сказати, що всі казкові усесвіти митця добрі. Інколи він згущує
фарби, аби більш рельєфно вказати глядачам на те, що його тривожить. Хоча,
звісно, його роботи – різної тональності. А от згадана поетичність – вміння
будувати ритм малюнку, часто елегійний, за допомогою кольорів і ліній, почуття,
передача яких найбільш цікавить художника, радість від того, що обов’язково знайдуться
глядачі, які відчують той самий ритм, який митець поклав в основу картин – так,
усе це властиве його творчості.
Приємного перегляду робіт Rafal Olbinski та гарного
дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар