На календарі – котоп’ятниця. Звісно, отак просто не пишуть, відкидають першу
частину назви, аби про це не дізналися
втаємничені. Але досвідчених користувачів інтернет-мережею такими наївними
хитрощами не збити з пантелику.
Звісно, котоп’ятниця. День, коли багато хто на «законних підставах»
виставляє фото й малюнки із котиськами, кішечками й кошенятами. А дехто, за
їхнім твердженням, хоч і знаходяться скептики, взагалі не заходить цього дня у соцмережі,
аби не бачити цього неподобства.
Але у нас алібі: ми не просто
милуємося пухнастими кошенятами з бантиками на шиї, ледь розбавленими не менш
зворушливими цуценятаи. Ми вивчаємо творчість досить відомої німецької
художниці, графіка, майстриню офорту Meta Pluckebaum.
Насамперед, сучасники цінували
саме її офорти, а ще, художниця здобула відомість як книжна ілюстратора. І
часто-густо героями її картин ставали саме коти й собаки, а ще частіше –
пухнаста й не дуже чотирилапа малеча.
Дехто з глядачів досить
поблажливо ставився до такої тематики, мовляв. Картини не мають особливої
цінності, а подобаються саме через зворушливі сюжети, дехто ж наполягав,що Meta Pluckebaum майстерно відтворює домашніх улюбленців
на полотні,а ще створює при цьому світлі,зворушливі і не без очути гумору
жанрові сценки. Не всім же писати монументальні полотна, а гарний настрій
глядачів чогось та вартий.
Якщо чесно, то
мені більш до душі друга теза. І я щиро сподіваюсь, друзі, що й вам перегляд робіт
Meta Pluckebaum забезпечить гарний настрій на весь день.