Будинки для ліліпутів від австралійського художника Joshua Smith

Створювати лялькові будинки – не дуже рідкісне хобі. Хоча не те, щоб аж надто популярне. Зокрема, й через те, що це – нелегка справа. Та деяким митцям і цього замало. Вони ускладнюють собі завдання, відтворюючи не просто умовний будиночок і навіть не вибудовуючи будівлю своєї мрії, а споруджуючи копію справжніх будинків.

Тож усі охочі можуть віднайти ті будівлі на вулиці чи хоч на віртуальні мапі, помилуватися їхніми фото і вказати, що «насправді» підвіконня у крайньому вікні праворуч має трохи інший відтінок.

Той сам фокус із критикою можна провернути, завдяки всезнайку-іентернету, не лише із відомими будівлями, але й із типовими, які чимось глянулись митцю. От, скажімо, австралійський художник Joshua Smith до найменшої дрібнички відтворює житлові та офісні будівлі з вулиць Гонконгу, Сіднею та Лос-Анжелеса. 

При цьому митець керується не їхньою ошатністю чи суб’єктивним уявленням про красу, а тим, чи має будівля власний «характер», завдяки якому її легко вирізнити серед сусідів.

Будинки, здебільшого у масштабі 1:20 виготовляються з дерева, пластика й картону, а потім розписуються сухими пастелями й вмілим поєднанням різних фарб. Художник прагне продемонструвати публіці усі особливості кожної будівлі: графітті на стінах, освітлення, котре можна ввімкнути у темряві, коробки із фаст-фуду чи спортивне знаряддя, «забуті» біля будинку чи на підвіконні…

Над створенням свого останнього проекту  –  моделями чотирьох будинків із різних кінців світу – він працював 8-16 годин три місяці поспіль. І схоже, жодна із цих годин не була витрачена марно. Його витвори можна розглядати без кінця-краю, знаходячи все нові подробиці, відчуваючи себе прибічником Гуллівера, якому дозволили зазирнути одним оком у світ ліліпутів.

Дехто із глядачів зітхає, що вийшло натуралістично: чи варто було відтворювати бруд, биті шибки й графітті? Інші захищають реалізм художника, називаючи це головною відмінністю його творів. Але мало хто проходить повз його моделі байдужим.

Приємного милування та гарного настрою, друзі!

Муркотливе синє щастя від мінської художниці Ірини Зенюк

Синій птах – то алегорія щастя. 

А хіба не може бути такою алегорією синій кіт? А чом би й ні? Коти – вони і створені для щастя – власного та тих. хто поруч, – як птахи для лету.

Завершуємо із «розкавиченими» цитатами та алюзіями, які вже встигли перетворитися на банальності. І просто милуємося Всесвітом синіх котів мінської художниці Ірини Зенюк (Ріни З.).

Щоправда. на запитання, а чого коти сині, сама авторка відомої ілюстрованої серії про синього кота, цікавиться: а ви впевнені, що котиська сині? Може, вони сірі, а вам видаються синіми, бо у вас настрій відповідний –позитивний, синій і пухнастий.

А загалом, творча кар’єра художниці чудовий приклад того наскільки важливо любити котів .:) Ірина Зенюк вивчилась на архітектора, потім у вільний час почала малювати котів. А потім перекваліфікувалась із архітекторки на ілюстраторку. І треба сказати, що на чудового ілюстраторку.

Тож приємного милування її роботами та гарного настрою в останню п’ятницю червня!

Пластиліновий усесвіт у роботах 3D-художниці Irma Gruenholz

На сьогодні поняття «ілюстрація» давно вже вийшло за межі «звичайного» малюнку. Нікого не здивують пласкі роботи ілюстраторів із паперу чи глини. А ще, все стрімкіше розвиваються т.з. «3D-ілюстрації», створювані у трьох вимірах, що дозволяє досягти особливої виразності, глибини а гри із світлом і тінню при перенесені їх на папір.

Ім’я чудової 3Dхудожниці-ілюстраторки Irma Gruenholz добре і, на мою думку, цілком заслужено, відомо усім, хто цікавиться сучасною ілюстрацією. Вона – дуже різнопланова майстриня: серед її робіт є ілюстрації до книжок і журіналів, розробляє плакати та баннери, її роботи зустрічаються в промоакціях і рекламах відомих фірм.

Про те, наскільки високо цінуються її роботи серед знавців і просто глядачів свідчать численні нагороди художниці. Вона – номінатка премії «Ілюстрація Awards 2016 року» (Лондон). 58 виставка Товариства ілюстраторів у Нью-Йорку принесла їй золоту медаль. Також її роботи відзначені спеціальною премією «Nami Island Concours International Ілюстрація» (Південна Корея). Також її творчість представлена в Музеї американської ілюстрації (Нью-Йорк). І повірте, це – далеко не повний перелік її успіхів.

Крім клопіткої роботи і безсумнівного таланту, секрет її успіху полягає і в сміливості експериментатора. Вона працює із пластиліном, створюючи тривимірні моделі. Однак художниця повсякчас експериментує з іншими матеріалами – папером, полімерною глиною, деревом, залізом – вдало поєднуючи їх колір і текстуру. 

Вона прагне, аби кожна її ілюстрація мала неповторне «звучання», власний настрій і стиль. І, звісно, художниця любить сою роботу, а це завжди відчувається у творчості, надаючи особливу виразність її витворам, не залишаючи нікого байдужим.

Приємного перегляду робіт майстрині та вдалого дня, друзі!