Чарівно-прекрасні створіння, намальовані на пір'їнах, від Brenda Lyons

Ніколи й ніхто не зможе впевнено сказати, як саме переломляться в дорослому віці дитячі захоплення. От, скажімо, тоді ще мала Brenda Lyons годинами розглядала роботи видатного американського натураліста й художника-анімаліста Джона Джеймса Одюбона, чиї малюнки вважають на його Батьківщині «пам’ятником орнітології». Саме ці ілюстрації спонукали трохи підрослу дівчину самостійно вивчати життя хижих птахів.

Здавалося б. із майбутньою професією все зрозуміло. Де там! Brenda Lyons віддала перевагу навчанню в художній студії коледжу Rocky Mountain, а потім – у Саваннському коледжі мистецтва й дизайну.

Хоча можна впевнено сказати, що вона не забула дитяче захоплення, бо присвятила творчість анімалістиці. Щоправда, у найширшому сенсі слова. Бо сова чи орел – то чудово, леопард чи кіт, звісно не згірші. Але, з точки зору Вічності, хіба можна сказати, що дракон чи фенікс гірші за реальних створінь? Ну, хіба що за умови, що той, хто говорить, не боїться звинувачень в дискримінацій.

Я зумисне зробила акцент саме на тематиці, не звернувши увагу на техніку виконання, яка просто кидається у вічі. Розпис пір’їн – досить традиційний жанр для американського континенту, характерний для доколумбійського періоду його історії. Зараз все більше митців звертаються до нього знову. При цьому помітно відступаючи від традицій, зберігаючи, швидше. дух такого розпису.

Та, Brenda Lyons зупинила свій вибір на акрилових фарбах, а полотном обрала не поодинокі пір’їни, а дві-три для кожного малюнку. При всій різноманітності обраних тем, художниця залишається вірною пір’їнам індичок, які ті втрачають під час линьок. Художниця пояснює своє рішення просто: їй подобається фактура  цього пір’я та те, як на нього лягає саме акрилова фарба.

У її творчості чимало прихильників. Хтось віддає перевагу детально прописаним «реальним» створінням, хтось – фантастичних, але ніхто не залишається байдужим.

Приємного милування її творчістю та гарного дня, друзі!