Калейдоскоп осінніх кольорів поступово тьмянішає. Зима надто вишукана пані,
аби дозволити собі «вийти в люди» у шатах, які пасують непосидиці-осені. Звісно,
любимо ми обидві пори року не за це. Чи й за їхню несхожість – теж?
Та, у будь-якому разі, приємно на межі між осінню і зимою помилуватися
осінніми барвами на гарних малюнках. То чом би й не присвятити цьому кілька
хвилин у ранок четверга?
Знову ж. попереджаю (вкотре), що мій смак – аж ніяк не вишуканий. І так, я
в курсі, що американському художнику Thomas
Kinkade робили закиди у кітчовості й «залакованості» пейзажів.
Як і в курсі, що його називали «художником світла». І що й зараз, через 5
років по його смерті, репродукції його малюнків користуються незмінною
популярністю серед його співвітчизників. Компанія «Media Arts», яка поширює його продукцію, запевняє, що зображення
хоч однієї його картни – здебільшого, на календарях і пазлах для сімейного
складання, – є, принаймні, в 1 із 20 будинків мешканців Америки.
Де істина? Не знаю. Це – до мистецтвознавців. Так, його світло і
кольоропередача в пейзажах «залакована», але він і не малює конкретну
впізнавану місцевість. Він малює краєвид мрії, на фоні якого хотіли б як не
жити постійно. Так відпочити стомлені міською метушнею мешканці мегаполісу.
А ще, мене підкупають переходи водночас насичених і пастельних тонів і
робота з відблиском. Як і те, що художник стверджував, що його мета – умиротворення й водночас життєствердження,
які мають передаватися через споглядання його робіт.
І так, каюся, не обмежилась, як збиралась спершу, одніми осінніми
пейзажами. Додали весняно-літніх, аби були улюбленими, а завершила підбірку
зимовим. Щоб нагадати, що в нас попереду.
Приємного милування роботами митця, друзі! Гарного дня вам!
Немає коментарів:
Дописати коментар