Реальність і казка світу дитинства в ілюстраціях бельгійця Marcel Marlier

В останню неділю осені, напередодні зими, прагнеться казки. Навіть не хоробрих драконів, прекрасних лицарів і принцес, що сміливо вирушають у мандри, аби рятувати світ чи, принаймні, тих, хто цього потребує й досить голосно попросив про допомогу. Можливо, колись ми поговоримо й про це.

Але сьогодні мова про бельгійського художника Marcel Marlier, який не зробив у своєму житті нічого героїчного чи надзвичайного й дивовижного. Не вважати ж дивом те, що він 65 років створював власний світ, сповнений добра, світла дитинства й любові до життя? Саме стільки (із 1954 по 2010 рік) він створював мальовану історію дівчинки Мартіни та її веселих друзів.

У результаті серед його творчої спадщини значну частку займають 60 альбомів із мальованими пригодами Мартіни, її песика, врятованого пташеня, вірних приятелі та багатьох інших випадкових й не дуже героїв. Всі малюнки настільки виразні, що, розглядаючи їх послідовно, можна обійтися й без підписів: і так зрозуміло, яку добру світлу й водночас захопливу історію нам розповідають.

Зараз би сказали, що ці альбоми – головний проект життя Marcel Marlier. Однак сам художник за довгий відведений йому час – 1930-2011 р – устиг зробити багато чого  важливого й гарного.

Його шкільні малюнки вражали викладачів і подобалися друзям, тож нікого не здивувало, що він обрав художню кар’єру. А після отримання диплома университету Saint-Luc de Tournai повернувся до рідного містечка – викладати малювання, робити численні замальовки й виношувати задум мальованої історії про малу хоробру і добру дівчинку.

У 1951році, нещодавно справивши 20 день народження, виграв конкурс видавництва La Procure a Namur і став до роботи ілюстратором дитячих книжок, здійснивши свою мрію.

За кордоном добре знають його манеру малювання – багато його малюнків, а він проілюстрував сотні книжок, стали класичними і перевидання казок та буденних історій виходять у його оформленні. А в 1969 році він ставив власну серію книг.

І. звісно, у вільний час малював нові й нові пригоди Мартіни. Дехто із шанувальників вказує на атмосферу доброї казки у його малюнках, навіть коли йдеться про буденні речі. Дехто ж стверджує, що це – не казка, а просто «так і повинно бути»: щасливе дитинство, де присутні батьки, які люблять дітей, друзі, з якими можна й посваритися, але без яких – нікуди, домашні улюбленці, таємниці, пригоди й перші кроки на шляху до зростання.

Як бачите, осінь сьогодні дарує нам казку не про чарівника чи героя. А просто про гарну й талановиту людину, яка любила світ. І яку любив світ. І я вдячна осені за цей подарунок.