"Котяча школа" на початку весни в малюнках німецького художника Arthur Thiele

Відмовка про те, що немає часу займатися улюбленою справою з’явилась, певно, наступної миті після того, як час був створений. От і в мене немає часу, аби привітати вас із першим днем весни, як воно належить.

Але ж перше березня, п’ятниця і всесвітній день котів… Інколи світ може трохи почекати, хоч одну мить, поки ми милуватимемося «котячими» листівками знаменитого німецького художника Arthur Thiele.

Звісно, німецький художник, ілюстратор, художник-декоратор, майстер живопису кінця ХІХ - початку ХХ століття відомий не лише своїми листівками про тварин. У його роботах багато вартісного, як саркастичного, так і цілком серйозного.

Та то вже такі в мене смаки, що мені, коли чую його ім’я, перш за все, згадуються його «анімалістичні» листівки, які митець почав створювати в 1900-х рр. До моїх улюбленців належать малюнки про великодніх кроликів. Але ж сьогодні п’ятниця! І серія про «котячу школу» більш ніж варта уваги.

Прийом, де звірі на карикатурах чи милих малюнках виступають у людській подобі не новий ще із часів Езопа. Але творча манера Arthur Thiele надає їм особливий шарм і сприяє тому. що його котисьок і кошенят легко вирізнити з-поміж намальованих іншими художниками.

Звісно, не всі методи навчання в «котячій школі» початку 20 століття відповідають вимогам до сучасної школи. Але тим цікавіше дивитись на них, як на історичне свідчення. А я ще додала трохи побуту в інших малюнках, присвячених побуту котів і кішок, що мають малих. Звісно, очима Arthur Thiele.

Приємного перегляду робіт художника й гарного початку весни, друзі!

Дивовижні світи в колажах австралійської фотомайстрині Catherine Nelson

Вона вважає себе художником із фотоапаратом. І, дивлячись на світи, створені австралійською фотографкою Catherine Nelson, переконуєшся, що мисткиня має рацію.

Адже кожне її фото – то колаж, коли реальні пейзажі майстерно вписуються у дивовижні екосистеми чи цілі світи.

Такі масштаби світотворення не дивують, якщо знати, що свого часу майстриня брала участь у створенні спецефектів таких відомих кіноепопей, як «Гаррі Поттер» і «Мулен Руж».

Саме завдяки роботі зі спецефектами свого часу Catherine Nelson багато подорожувала Європою, при цьому її приваблювали як люди й архітектура, так і природа. Та зараз вона повернулася до Сіднею, і присвятила себе творчості.

Майстриня створює великі колажі розміром 100 на 100 см і кожен із них складається із тисячі дрібних шматочків її власних фотографій природи, майстерно підібраних так, аби створювали масштабне полотно. На кожен такий проект у художниці йде по 2 місяці клопіткої роботи.

У результаті вона створює мальовничі екосистеми, які сходяться в одній точці, або, навпаки, розростаються із центру композиції у всі боки, заполоняючи весь простір картини. Крім дивовижно гарної природи там є птахи, ящірки, змії. Це чудовий світ, але без людей.

Дехто з критиків називає її композиції сучасною графічною міфологією. Сама ж художниця дотримується думки, що доля світу – в руках людини. І так. це – велика відповідальність, коли від тебе залежить щось настільки прекрасне. тож її чудові роботи ще й нагадування глядачам по велич і тендітність світу.

Сподіваюся, друзі, що вам сподобаються роботи Catherine Nelson і бажаю гарного дня!

Зоопарк на долонях: дивовижний боді-арт від італійського художника Guido Daniele

Важко сказати, скільки століть нараховує мистецтво боді-арту. Це якщо виводити його із суто утилітарного маскування-розмальовки тіла нашими далекими пращурами-мисливцями.

Те, що зараз воно перетворилося на мистецтво мають сумніви лише ті, хто твердить, що лише довговічні творіння заслуговують на це високе звання, а не те, що живе геть недовго. Хоча існування того чи іншого творіння у вік інтернету зумовлюється, серед іншого, тим, чи є в митця під рукою гарна камера й наскільки популярні його сторінки у соцмережах.

Звісно, не тільки цим, але ефемерність, на щастя, перестала бути перешкодою для знайомства з красою. Скажімо, такою, як творіння італйського художника Guido Daniele.

У нього дивовижні руки. І не лише тому. що руки будь-якого талановитого художника чи майстра – справжнє диво, а й тому, що він використовує їх як полотно для своїх малюнків.

Уперше побачивши його роботи. я згадала театр тіней, де після тренувань і при наявності певних акторських здібностей, можна скласти руки так. щоб тінь набула обрису певного предмета, людського силуету чи тварини.

Цілком можливо, що саме такий театр і підказав Guido Daniele ідею створення його мальованих на руках тварин, птахів, плазунів. От тільки замість темних силуетів у нього виходять інколи підкреслено яскраві «картини», що чітко передають кольори шерсті, шкіри чи пір’я.

У його творчості чимало шанувальників. Сподіваюся, друзі, що й вам споглядання роботи Guido Daniele забезпечать гарний настрій посеред робочого тижня!

Такий реальний і казковий світ іграшок від американської мисткині Stephanie Tiongco

Для того, щоб почати творити, варто лише завести стадо альпак. Трохи дивний рецепт? Скажімо. такий, що всякому пощастить втілити його у життя. Але я знаю принаймні один випадок, коли він спрацював.

Принаймні, американська майстриня з Пенсильванії (США) Stephanie Tiongco саме так розповідає про початок свого творчого шляху. Вона живе на фермі, має стадо альпак, яких власноруч стриже. А отриману шерсть використовує для створення іграшок із волоку.

Варто відзначити, що це – гарний вибір матеріалу для творчості6 і через м’якість шерсті, і через те, що вона у цих тварин має аж 23 відтінки, тож далеко не завжди її потрібно фарбувати. Але пояснювати бажання майстрині творити та її успіхи лише наявністю матеріалу «під рукою» все одно, щ оказати: вона зробила вибір на користь створення іграшок, бо має трьох власних дітей.

Однак факт залишається фактом: іграшки у Stephanie Tiongco виходять дуже гарні, а тематика їх дуже різнопланова. Є серія диких тварин, виконаних у реалістичній манері і в натуральний розмір: білки, кролики, єноти тощо.

Є роботи, у яких проглядає казковість і водночас іронія: три сліпі мишки майстерно уникають (принаймні, цієї миті) пастки-мишоловки, білий ведмідь регулює вуличний  рух чи носить кольчугу.

Є іграшки – розумні пацюки, що з’явилися зі світу стімпанку, де вони живуть людським життям, мандрують і навіть мріють про польоти. Є всім відомі персонажі з «Аліси в Дивокраї».

Не даремно майстриня входить в асоціацію лялькарів Тhe Original Doll Artists Council of America, а деякий час навіть очолювала це об’єднання, а її роботи відзначені численними нагородами різних престижних конкурсів. Адже вони чудово поєднують реалізм і казковість.

Приємного перегляду робіт майстрині та гарного дня, друзі!