Ляльки аж ніяк не дитяча забавка. Тобто просто
чудово, коли дітлахи бавляться чудовими іграшками. Але якби на мить уявити, що
(а краще не уявляти), що водночас у світі зникли всі ляльки, то збідніли б і
дорослі. І не лише у звичній нам західній культурі, але на Сході.
Скажімо, в Японії ляльки посідають в культурі особливе
місце й часто використовуються в церемоніях, а раніше, ще й релігійних обрядах.
І взагалі, ляльки – це гарно.
Особливо якщо за справу береться така видатна майстриня,
як Оно Хацуко (1915-1982). Її
авторські ляльки водночас мають традиційні риси й дуже індивідуальні. І
вони – частина національного коду, ними щиро пишаються багато мешканців Японії.
А ще, для мене історія Оно Хацуко – то розповідь про
те, як варто вперто йти до мрії. Вона в юності вивчала східне образотворче
мистецтво в Токіо, потім зрозуміла, що хоче мати справу з тривимірними об’єктами.
Це призвело її до роботи з ляльками. Потім вона працювала дизайнером одежі. Під
час Другої світової війни вона виготовляла ляльки на продаж.
І лише у 60-ті рр. вона почала виготовляти ляльки
для задоволення. Тоді ж змогла навчатися під керівництвом «живої легенди» –
лялькарки Мітіко Іесато. Роботи самої Оно Хацуко отримували незмінно високу
оцінку в професійному середовищі і на виставках.
Однак за життя так і не відбулася її персональна
виставка. Лише на початку 2000-х рр., завдяки зусиллям її доньки ляльки
майстрині стали доступні для поціновувачів із різних країн.
Приємного перегляду її робіт і гарного дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар