П’ятниця нічим не згірша за всі інші дні тижня. Чи її вина, що її завершення
чи хоч вечора чекають із найбільшим нетерпінням? Навіть понеділку у цьому плані
«дістається» менше. Певно, тому, що всі пам’ятають: ну, спекалися його, але
попереду ще майже весь робочий тиждень.
Тож аби не ображати п’ятницю та набратися позитиву для плідного підбиття
підсумків роботи, пропоную краплю позитиву. Так, коти-у-п’ятницю, але старовинні. Ну, майже старовинні. Хай буде
просто вантажні листівки.
Справа в тому, що швейцарський художник Eugen
Hartung
(1897 - 1973) при всіх своїх інших численних позитивних рисах вдачі,
ще й був людиною принциповою. І прагнув малювати лише те, що йому подобається.
А подобалися йому коти. А ще – карикатури та побутові сценки. Тож і малював усе
нові історії із власної Країни кішок, яка займала почесне місце у всесвіті його
фантазії, із кінця 30-х до початку 70-х рр. минулого століття.
Власники поліграфічноїа компанії «Альфред Майнцер» («Alfred Mainzer, Inc») із Нью-Йорк досить рано розгледіли потенційний скарб і
запропонували художнику, аби він малював котів лише для них, а вони не будуть
обмежувати його більш вузькими рамками замовлення. Варто сказати, що митці не
помилилися: у середині минулого століття в багатьох європейських країнах ці «котячі»
листівки користувалися шаленим попитом.
Це зараз їх можна відшукати хіба що в
затятих колекціонерів а тоді вони були в багатьох сімейних альбомах для
листівок. Із тих, що гортали в родинному колі, часто – разом із дітьми, коли
непогода не дозволяла гарно провести час надворі. Малим подобалися яскраві
сонячні барви малюнків та витівки їхніх «ровесників» – кошенят, а дорослі
насолоджувалися ще й шпичаками художника, розрахованими на старшу аудиторію.
Гарного настрою, друзі! Отже, пригоди та буденне життя котів. А чи
котів?..
Немає коментарів:
Дописати коментар