Чорні силуети від англійського митця Joe Bagley

Ми вже, бувало, милувались роботами людей, що перетворили хобі. а не головну професію, на джерело натхнення й творчості. Та, здебільшого, мова йде про отриману спеціальність у стилі «промисловий дизайн» чи «облаштування інтер’єру».

А от Joe Bagley із Дорчестера (графство Дорсет, Англія) мрія стати археологом. Вступив на відповідний факультет, слухав лекції професорів, їздив на розкопки, отримав диплом археолога.

А тепер увесь «робочий час» витрачає на своє хобі – вирізання силуетів із чорного паперу. Не знаю, на жаль, чим він займається у вільний час, але навряд чи пошуками загублених міст чи описами артефактів у музеях.

«Для улюбленої роботи мені потрібно небагато, – зазначає митець. – Чорний папір, скальпель і гостро наточені ножиці». І тут же додає: «А ще – кухоль кави, тиша, душевний спокій ти присутність Музи».

На щастя для його прихильників, кількість яких невпинно зростає завдяки інтернету, Муза присутня біля майстра майже завжди. 

За його власним зізнанням, спершу було кілька років пошуків, тренувань, «проб пера», запозичення й творчого опрацювання прийомів інших майстрів, які працюють із паперовими витинанками.

У результаті з’явився власний почерк майстра, за яким його впізнають шанувальники його робіт: великий формат витинанок, тонкий чорний папір без жодного яскравого акценту й можливість більшість його силуетів вписати у трикутник.

Бажаючи більше дізнатися про творчість майстра можуть завітати на його сторінку у фейсбуці: https://www.facebook.com/papercutsbyjoe

Приємного перегляду робіт Joe Bagley й гарного настрою, друзі!

Недовговічна краса від художника Ghidaq al-Nizar: кава, листя й творчість

Коли, як не взимку з її дещо одноманітною палітрою кольорів і вмінням змусити самовпевнених людисьок рахуватись із її холодами, варто поговорити про яскраву й крихку красу осені? Подух вітру – і сухе листя кружляє в останньому танку.

І лише від нас залежить, що ми побачимо в тому листі під ногами: дорогоцінність, якої от-от не стане, чи свідченням недбальства двірників. Треба віддати належне багатьом творчим особистостям з усіх куточків світу: вони надають перевагу першому варіанту. І тим самим відкривають для себе можливість творити у дуже незвичайній і складній техніці.

Скажімо, художник з Індонезії Ghidaq al-Nizar рішуче відмовився від «звичайного» полотна на користь осіннього листя, відбитків долонь чи стоп, тарілок тощо.

До речі, ви до цієї миті замислювались, як виглядає осінь в Індонезії. Я, зізнаюся із деяким як не сором, так ніяковістю, сьогодні зробила це вперше. Але так, осіннє листя з цього куточка світу нічим не відрізняється від того, яке ви побачите восени у найближчому до вашого будинку парку. Щиро сподіваюсь, що й те, «ваше», листя втрапить до добрих і творчих рук художників. Бо краси не буває замало в будь-якій країні.

Але повернемося до розповіді про Ghidaq al-Nizar. Художник не лише обрав основою для своїх картин матеріал із дуже примхливою структурою. Він ще й вирішив вдатися до експериментування із фарбами. А швидше, спробувати, що буде, якщо відмовитись від традиційних фарб?

Замість них – скористатися улюбленим напоєм і довести шанувальникам його творчості, що кава – таки справді найуніверсальніший напій у світі, який варто обирати не лише за смакові якості.

Процес творчості у його випадку виглядає так: спершу художник випиває ранковий кухоль кави. Потім дістає улюблені пензлики, вмочує їх у залишки кавового розчину і наносить перший мазок на поверхні листка.

Якщо ви хоч раз пробували малювати рідкими фарбами на шерхуватій поверхні,то вам не треба пояснювати, наскільки важливе значення має кожен порух, а інколи – й кожен подих. А тут задача свідомо ускладнюється. Тим більше, аби досягти особливої текстури намальованої землі й кори дерев, художник використовує мелену каву й кофейну гущу.

Виходить несподівано, оригінально й привабливо. Про це свідчить уже те, що у Ghidaq al-Nizar стрімко збільшується кількість прихильників в інтернеті.

Сподіваюся, що й вам сподобаються його роботи. Приємного перегляду, друзі!

Гіперреалізм художниці Karla Mialynne: багато олівців і таланту

А цікаво спостерігати, як розвиток техніки впливає на образотворче мистецтво, правда? Звісно, не лише появою спершу дагеротипів, а потім фотографії пояснюється виникнення модернізму, зокрема нереалістичних течій саме в образотворчому мистецтві.

Але в багатьох мистецьких деклараціях лунало, що сучасний митець не має відтворювати дійсність точно. Бо для цього досить фотоапарата й ремісника, в якого руки з потрібного місця ростуть. Що, звісно, аж ніяк не справедливо щодо багатьох талановитих фотографів і фотохудожників.

Але поступово наближається до завершення друге десятиріччя ХХІ століття. До послуг митців – неймовірні можливості цифрового живопису. І що ж? Абстрактний живопис нікуди не дівся, звісно.

Але не так мало тих, хто малює «оффлайн», власними руками у найбільш точному значенні звороту. Й при цьому обирає стиль гіперреалізму.

Здається, декому навіть приємно чути недовірливе: а точно малюнок? А точно не оброблене через якусь хитру програму фото?

Принаймні, такі закиди доводилось чути сучасній американській художниці Karla Mialynne. І це при тому, що вона обрала незвичну техніку для своїх портретів, зображень тварин і пейзажів: мало хто береться створювати зображення в дусі гіперреалізму кольоровими олівцями.

Гаразд, будемо відвертими: художниця не відмовилась цілком від використання акрилової фарби та маркерів, але основне її «творче знаряддя» - то кольорові олівці. Хотіла написати «усіх кольорів веселки», але тих кольорів й відтінків до послуг мисткині куди більше.

На деяких сайтах роблять напівжартівливі припущення, що художниця, перед тим, як поділитися черговою роботою із шанувальниками в інтернеті, зафільмовує її разом з усіма олівцями й маркерами, які використовувала при роботі, аби створити своєрідне алібі. Мовляв, сама малювала, без цифрової обробки.

Не думаю. Karla Mialynne занадто талановита й уже достатньо вдома в англомовному сегменті інтернету, аби ні перед ким не виправдовуватись.

Просто одного разу вона візуалізувала відповідь на  питання захопленого глядача: та як же можна отак передати переходи між кольорами? А потім отакі фото малюнків разом з олівцями перетворилися на своєрідну «візитівку» художниці.

Сподіваюся, що вам сподобаються її малюнки, а їх перегляд забезпечить гарний настрій на початку робочого дня.