Кава та сторінки старих книг - несподівані арти від американського художника Michael Aaron Williams

Я хотіла почати розповідь із бідкання, що незабаром митців, які використовують для своєї творчості каву стане так багато, що доведеться ходити за натуральною кавою до крамниць із творчим крамом. 

І на запитання продавчині: «вам до кави нові пензлі, аби краще малювалось?» – стримуватись, щоб не відповісти: «краще молока й кориці. Я не малюю. А антистрес-розмальовки – по-старовинному, фарбами. Розчинна кава – не про мене. Тож обпиваю бідних художників, залишаючи їх без засобів для малювання». І бачити щирий жах напів із зацікавленістю: ще б пак! Зустріти таке еталонне ретроградство! – в очах пані, що звикла мати справу з креативним художниками.

Що й казати, нарис міг би вийти милим, але, говорячи щиро, дещо перебільшеним. Так, сучасні художники люблять експериментувати з матеріалами і техніками. А чи були часи, коли вони цього не любили? Так, вони мають для цього експериментування неабиякі можливості. Що чудово. Але тих, хто віддає перевагу фарбам куди більше ніж тих, хто використовує для своєї творчості продукти чи напої.

А якщо й зустрічаються ті, кого приваблює та ж кава (у творчому, а не в смаковому сенсі), то це, найчастіше, один творчий проект, який розвивається паралельно з іншими.

Скажімо, американський митець Michael Aaron Williams відомий, найперше, як оригінальний вуличний художник, чиї стріт-арти заворожують і приковують увагу перехожих та мають чимало прихильників у сомережах.

Але одного разу, під час «ревізії» у пошуках чогось корисного й цікавого у книгарні, що належить його родині, він знайшов кілька «фоліантів», датованих першими роками ХХ століття. 

Вицвілі сторінки наштовхнули художника на думку, що на них цікаво виглядали б старовинні, збляклі чорнила. І не традиційного чорного чи фіолетового кольору. А ліпше… так, саме іржаво-кавового. Після кількох спроб він остаточно переконався, що кава дає цілу палітру напівтонів і відтінків.

Інколи він таки вдається до чорнил, якщо потрібно акцентувати увагу на якійсь конкретній деталі, але здебільшого обходиться саме кавою.

На питання: чому в пошуках «фарби» він зупинився на цьому напої, митець потискає плечима: над завдання при цьому він не ставив, до оригінальності заради оригінальності не прагнув. Цікаво було спробувати щось нове. Врешті, не так легко відшукати щось більш справжнє і з приємним запахом ніж кава.

Варто відзначити, що я цілком поділяю цю точку зору. Та, сподіваюся. що шанувальники не кави, а чаю отримають не менше задоволення від споглядання робіт Michael Aaron Williams. 

Гарного вам дня, друзі!