Радість дитячого світу в ілюстраціях Mabel Lucie Attwell

Двадцяте століття багате на гучні імена не лише серед художників, але й серед книжкових ілюстраторів. Особливо розквітло минулого століття ілюстрування дитячих книг. Зокрема, ще й тому, що змінилося саме ставлення до сприйняття дитиною світу та сам підхід до дитячої літератури.

Але крім сонму великих ілюстраторів, чиї імена увійшли до спеціалізованої літератури й чиї роботи слугують взірцями для наступних поколінь художників. Завжди було чимало талановитих представників тої когорти, яку не відносять до «великих» і не вихваляють, але які добре відомі своїм сучасникам і які мають дуже характерний індивідуальний почерк.

Саме до такої категорії відноситься англійська ілюстраторка Mabel Lucie Attwell (1897-1964).  Її роботи були розраховані на те, аби викликати замилування й розчулення у широких верств читачів і глядачів, а не подив знавців. І, варто відзначити, що авторка блискуче впоралась із поставленою перед собою завдання.

Mabel Lucie Attwell – шоста дитина в родині м’ясника. Вона помітно відрізнялась від братів і сестер. Поки ті галасливо бавилися, вона сиділа тихенько поруч із якоюсь із старших сестер, заклопотаних шитвом чи якоюсь іншою роботою. Дівчинка вигадувала дивовижні історії, які потім щедро ілюструвала, створюючи численні малюнки.

Родичі, відзначивши здібності доньки, віддали її не лише до звичайної, але й до художньої школи. Але із офіційною мистецькою освітою у неї не склалося. Поки інші її однокласники старанно малювали під наглядом вчителів натюрморти й оголених натурників, Mabel Lucie Attwell віддавала перевагу зображенням щокастих рум’яних малих та ілюстраціям до дитячих казок. 

Дівчина залишила художню школу і підлітковому віці, при цьому на той час вона вже активно продавала ілюстрації до багатьох журналів, які ті із задоволенням друкували. У результаті в 16 років вона сама змогла оплатити своє навчання в коледжі. 

Під час навчання вона закохалась у студента Гарольда Ерншоу, стала його жінкою й народила йому трьох чудових дітей: Пеггі, Пітера й Брайана. До речі, за свідченням самої художниці, її діти неодноразово слугували моделями для її робіт, «підказуючи» сюжети та пози.

Догляд за трьома дітьми не завадив художниці зробити кар’єру: її малюнки були дуже затребувані у виробників сувенірної продукції, для створення схем для вишивки, для мальованої реклами тощо.

При цьому її дуже добрі й позитивні малюнки добре відомі як ілюстрації до казок Андерсона та братів Грімм. Звісно, не обійшлося без малюнків до класики англійської літератури, яку вважають за честь проілюструвати художники  з усього світу: «Аліси в Дивокраї» та «Пітера Пена і Венді».

Приємного перегляду її робіт і гарного дня, друзі!