Доводилось чути, що одна з головних ознак гарної книги для дітей полягає в тому,що вона
цікава й для дорослих. Адже коли митець розповідає про дитинство вигаданих
героїв, то водночас розповідає про власне дитинство. А в дитинстві письменника
чи письменниці, мов сонячне проміння в краплі води відбивається дитинство всіх
читачів.
Тож вони можуть згадувати те, чого, може, насправді й не
було, що вони бачили лише в снах чи про що мріяли. І саме тому найвигадливіші книги
видаються знайомими, а найсмішніші після прочитання залишають присмак суму.
Бо усі вони, попри різноманітність, то – гімн дитинства.
Часу, коли межа між казкою, уявою й буденністю майже непомітна, а кожне літо
видається завдовжки із ціле життя.
А дехто з митців, аби нагадати глядачам про цю чудову пору життя, замість
слів використовує фарби. Як скажімо, неймовірна грузинська художниця Ніно Чакветадзе.
«Усі ми вийшли з дитинства, - говорить вона. – І цей факт
змушує мене знову й знову малювати те, що я пережила, що залишило слід у моїй
душі».
Можливо, саме тому на її картинах нема щасливого галасу й
рум’яних,
впевнених у собі дітисьок.
Вона знову й знову малює малих мрійників. Із тих, які,
видається, знають про цей світ більше за заклопотаних важливими справами
дорослих. І саме тому не бояться суму, знаючи, що це – частина життя. Це не значить,
що вони не вміють радіти, бо ж радість –так само невід’ємна
життя. От просто межу між сумом і радістю – тихими, не на показ, - інколи
нелегко помітити неуважним стороннім.
І за таких умов не так важливо, чи є у її малих героїв
крила. Бо її малі янголи щиро прагнуть захистити світ. І навіть спроможні
зробити це. Та водночас вони, як і всі діти, потребують підтримки й захисту.
Чи не тому її картини користуються такою популярністю у користувачів
інтернету далеко поза межами її рідної країни?
Приємного перегляду робіт Ніно Чакветадзе і
світлого настрою на весь день, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар