Не знаю, наскільки справедливе твердження, що кожен митець неодмінно прагне
винайти свій власний самобутній й ні на кого іншого не схожий стиль. Звісно, у
цієї точки зору чимало адептів. Та мені видається, що не всі митці вважають це обов’язковою
умовою творчості.
Інша справа, що для того, хто добре володіє технікою, скажімо,
образотворчого мистецтва, скомпонувати знання й винайти щось оригінальне – то
технічна задача. Якщо є мистецькі здібності, то не надто складна.
А от якщо мова йде про справжній талант, коли прагнення створити спонукає
до пошуку нових зображальних заходів, от тоді може вийти щось не просто
оригінальне-незвичайне, а чарівне. Таке, щоб глядачі завмирали перед кожним твором.
Й одні намагалися дошукатися в чому ж секрет автора? А інші свідомо уникали
розгадування загадок, бо побоювалися. Що такі знання зруйнують чари.
Саме це можна сказати про «плетені» картини відомого українського митця Івана Марчука. Насправді, я не зовсім
точна у визначенні: його роботи намальовані фарбами. Та сам митець вдався до ним
винайдення терміну «пльонтанизм», аби описати особливості своєї творчості. Це –
жартівливе обігрування дієслова «пльонтати» – «плести, заплутувати».
Таку назву художник обрав тому, що замість звичних мазків пензлями наносить
на полотно фару тонкими лініям-нитками. Це й створює ефект незвичайного мереживного
об’єму.
На жаль, репродукції не передають хоч якоїсь вагомої частки чарівності
картин. Та ті, хто бачив їх «наживо», зрозуміють, чому в 2007 році британське видання
«The Daily Telegraph» включило ім’я Івана Марчука у перелік «Сто геніїв
сучасності».
Приємного перегляду робіт нашого талановитого земляка, натхнення й гарного
дня!
Немає коментарів:
Дописати коментар