Що спільного між старовинними мапами, на яких назви міст і країн, що вже
давно не снують чи називаються геть по-іншому, й птахами та метеликами? Питання,
на перший погляд, достойне, аби зацікавити Капелюшника із «Аліси в Дивокраї» Луїса
Керролла.
Але, на жаль, у ньому замало абсурдності, аби воно викликало лише бажання
збагнути химерну логіку того, хто це запитує. Бо відповідь досить проста: інколи
видається що ні те, ні інше не потрібно людям. І якщо у першому випадку можна
збагнути, чому пістряві старовинні аркуші паперу видаються комусь сміттям, а не
свідченням історичних змін… То в другому випадку, коли список зниклих і
зникаючих порід птахів поповнюється щороку, а метеликам усе важче переживати
зміну клімату в деяких країнах, відповіді на питання немає.
Саме так вважає англійська мисткиня Claire Brewster. Уже понад двадцять
років вона втілює у життя масштабний проект: вирізає із старих мап силуети
птахів і метеликів. Її філігранні роботи привертають увагу глядачів до звичних
речей, які, насправді, куди важливіші ніж видається на «замилений» щоденними
клопотами погляд.
Так, кілька років тому, коли літо на островах Об’єднаного Королівства видалося
надто вологим, стало зрозуміло, що метеликів, а отже, й запилених квітів буде
куди менше ніж зазвичай. Саме тоді про її виставку в Манчестері, коли стіни в
галереї прикрасили десятки зображень метеликів, викликала неабиякий резонанс в
Англії.
Сама Claire Brewster зазначає, що її,
крім важливого соціального наповнення робіт. приваблює творчість із папером.
саме старовинні мапи стали для н6еї ідеальним матеріалом.
Художниця зазначає, що, коли відобразить усі породи й види рідкісних птахів
і комах, вона перейде на зображення квітів. Успіхи в генетиці дають їй підстави
сподіватися, що нових незвичайних сортів їй вистачить на довгі роки, сповнені
радістю творчістю.
Гарного перегляду, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар