уже важко ділити людей на групи: вони вперто чинять
супротив класифікації, інколи виробляючи таке, що у найдосвідченішого класифікатора
руки опускаються.
Тож не буду займатися такою невдячною і твердити:
усі ми ділимось на тих… Просто скажу, що є ті, хто прагне проспати усі три
осінні місяці, а в грудні прокинутися не
із вигуком: зима! Як я на тебе чекала! – а з почуття обов’язку: треба ж готуватись
до новорічного застілля й обміну подарунками.
А є ті, хто ставить до осені із приязню чи хоч із цікавістю.
Але й тут не все так просто: дехто бере парасолю, сміливо виходить під дощ і
милується яскравим листком улюбленого дерева, що сміливо перетинає океан
калюжі.
А дехто міцно зачинає вікно, готує улюблений осінній
напій, інколи приносить додому букет кольорового листя чи запізнілих осінніх
квітів. І спостерігає за негодою з-за фіранки чи хоч із-за скла. Бо вдома
затишок, а осінь, якщо знати,як до неї ставитись, – чудова пора року.
Саме для тих. кому подобається останній варіант, і
створив свою низку «осінніх» робіт відомий веб-дизайнер і фотограф із Великобританії
Marcus Rodriguez. Осінь – час
затишку в домі, пора урожаю, щедра на плоди і вільний час, який можна витратити
на читання затишних книг чи на мрії.
Звісно, осінь, як і затишок на його фотографіях дуже
англійська. Навіть підкреслено класично-англійська, немов із відомої з
дитинства, але підзабутої за звичайної метушнею книги, яку саме час перечитати.
Але, от диво, чим довше вглядаєшся у світлини Marcus
Rodriguez, тим зрозуміліше стає, що англійська осінь не надто відрізняється від
українською – чи з будь-якого іншого куточка світу.
Якщо не у зовнішній
дрібницях, то у самій своїй суті – щедра, примхлива, мрійлива й авантюрна й
водночас – надійна. Бо без осені не змогла б прийти наступна весна, а це було б
значно гірше ніж пережити жовтневу сльоту чи похмурість листопада.
Приємного перегляду робіт Marcus Rodriguez, друзі, і
гарного вам дня!
Немає коментарів:
Дописати коментар