Ось уже й настала перша п’ятниця
нового року. Коли й встигла? А якщо п’ятниця, то варто й згадати про традицію:
що це – чи не найкращий час, аби розмістити пост про котиків, не викликаючи
надто багато нарікань. А мо, когось цим і порадувати.
Традиції чудові тим, що вони
надають хоч якійсь стабільності мінливому світові. І, водночас, тим, що час від
часу їх можна порушувати. Звісно, з поважних причин. Але зимові свята, які
прогнозовано розтяглися аж до Різдва – того, що в багатьох родинах
відзначається 7 січня, – цілком серйозний привід.
Тож котики на картинах, якими
ми милуватимемося сьогодні, будуть. І виконуватимуть на цих картинах дуже
відповідальне завдання: створюватимуть відчуття затишку. Ну, майже завжди.
Інколи, якщо судити з виразу їхніх… ммм… фізіономій, вони мають сумнів, що саме
в цьому призначення котів, а не в тому, аби завдавати господарям клопотів.
Однак на більшості картин
київської художниці Іриниа Глущенко –
їжачки. А швидше, парочка закоханих їжачків, які гріють онде одного взимку,
клопочуться буденними справами, гуляють разом, читають – і головне, роблять онде
одного щасливими.
Хоча не менш зворушливі картини
там, де їжачок на самоті споглядає осінню (чи зимову, якщо глянути на
цьогорічну погоду?) сльоту за вікном, збирає осіннє листя, створює
картини-шедеври…
Так само подобаються шанувальникам
творчості Ірини Глущенко роботи, де вона зображає тих же котиків як головних
героїв. А ще – сов, песиків і ще багато кого. Тож кожен із глядачів зможе знайти
собі щось до смаку серед її картин.
Приємного перегляду робіт Ірини
Глущенко й гарного дня, друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар