Веселі пригоди бабусь, дідусів та їхніх онуків у картинах американських художників John і Henry Hintermeister

Доста часто в біографія сучасних митців є рядок, що сповіщає по те, як він чи вона відмовились від постійної роботи на користь творчості. Однак, це – не ознака сучасності. Творчі люди могли ризикнути стабільною роботою, аби присвятити себе улюбленій справі.

От, скажімо, відомий американський художник першої половини ХХ століття John Hintermeister народився в 1869 році у Швейцарії й здобув вищу освіту в Університеті Цюріха. Але потім відхилив пропозицію присвятити себе викладанню й емігрував до США.

Він став художником у суді для місцевої газети (мало хто пам’ятає про цю забуту професію, коли звіти із зали суду в пресі супроводжувались не фотографіями, а швидкими й виразними замальовками «спеціального кореспондента»), також малював календарі й обкладинки для мистецьких журналів.

Томів у нього народився син Henry Hintermeister, який, коли виріс, вирішив стати художником. І тут, власне, й починається ця історія. Бо саме творчий дует John і Henry Hintermeister увійшов до історії американського мистецтва як плідні (вони створили  спільно до 1050 картин) і цікаві митці. Їхні картини дуже позитивні, з відмінним почуттям гумору, вдало поєднують стилізацію й реалізм.

Вони присвячені такі, здавалося б, популярній темі, як життя «американської глибинки». Однак, хай я сама не в захваті від пасторального життя, від такої мальованої Америки отримала справжнє задоволення. Бо хоч і художники часто зверталися до більш ніж традиційних тем: життя разом кількох поколінь, сільська праця й розваги, стосунки людей похилого віку й онуків тощо, але як вони це робили!

Чого варта бабуся в традиційному капелюшку із квітами й довгій сукні, яка хвацько виступає в ролі судді з американського футболу, разом із онуками крізь шпарину в огорожі спостерігає за матчем, пробує свої сили в бейсболі, катається на велосипеді… Дідусь допомагає онуку опанувати нелегку науку обов’язків фермера, вони разом вудять рибу, боксують…

І на сьогодні такі «передові» старші родичі викликали б щире захоплення. Тоді ж це видавалось чимось дивовижним. І хоча тоді картинки видавались гумористичними, у мене викликають щиру й теплу усмішку й певне пишання такими чудовими й ніяк не старими людьми.

Художники John і Henry Hintermeister закликали людей насолоджуватись кожним днем життя, не боятися робити те, що їм подобається. Чи не тому їхні картини здобули таку популярність? І продовжують подобатись людям і зараз, через століття.

Приємного перегляду робіт John і Henry Hintermeister і гарного дня, друзі!