У цьому світі, попри все,мають залишатися
острівці стабільності, навіть якщо він, той світ, на думку багатьох, летить стрімголов
хтозна-куди. Тож. По-перше, це – календар. Так,сьогодні п’ятниця і жодним
новинам цей факт не змінити. По-друге, традиція постити гарні малюнки-зображення
мистецьких витворів із котиками не така беззаперечна, але мені подобається. Тож
і це змінювати не будемо.
Давайте поговоримо про майже вічні
цінності (і я зараз не про котів чи не лише про них). Я – про чудову шотландську,
ох ні, таки англійську, кераміку Wemyss Ware. Про дивовижні фігурки, які безпомилково пізнають
колекціонери з усього світу.
Насправді, історія цих
статуеток за цікавістю не поступаються деяким детективним історіям. Починається
історія торгової марки порцеляни у 1850-х рр. на півдні Шотландії в містечку
Керколді. Власник керамічної фабрики Роберт Херон запросив із самої Богемії талановитого
майстра Карела Некола.
Кераміка отримала свою назву за
найменням замку Castle Wemyss. Його власники
були не лише спонсорами заводу. Вони стали палкими шанувальниками керамічних статок
Карела Некола, колекціонерами й меценатами.
Від початку ця марка
позиціонувалась як призначена для багатіїв – дорогі й гарні вироби: яскраво
розмальовані статуетки тварин (і кішок, звісно, велике місце відводиться
котикам, яких полюбляли колекціонери вже тоді. але не лише їх), декоративний посуд,
керамічна плитка – усе це прикрашало пишно вбрані оселі.
Проіснувала ця фабрика до 1929
р. А потім, на жаль, велика депресія призвела до того, що фабрика закрилася, а
гончар Bovey з Дентона (Англія)
викупив права. Поки що історія наблизилась до трагічного місця, але не виглядає
унікальною. Тож підемо далі.
Джозеф – син Карела Некола
приїхав до Дентона, де працював уже на нового власника, навчав підмайстрів,
ділився з ними секретами унікального ручного розпису статуеток. Варто сказати,
що він був дуже розбірливим у виборі учнів, стверджуючи, що таємниця такої майстерно
виготовленої яскравої та прекрасної кераміки має бути доступною лише й
винятково справжнім майстрам своєї справи.
Серед його учнів була й
талановита мисткиня Esther Weeks. Певно, він виділяв її серед інших. Принаймні,
поділився з жінкою всіма секретами. А після смерті вчителя у 1952 році вона очолила
творчий колектив, що розписував керамічні фігурки. Та, на жаль, у 1957 році фабрика
у Дентоні була ліквідована.
А от у 1980-х рр. Griselda Hill,
яка викладала мистецтво у Лондоні закохалась у шотландську кераміку. Вона
побачила вироби марки Wemyss Ware в музеї Керколда і вирішила, що ця марка має бути
відродженою. Тож нове виробництво почалося в Ceres, Fife, Scotland. Як бачите,
знову в гру вступає Шотландія.
Esther Weeks познайомили з
Гризельдою і майстриня часто приїздила на нову фабрику, аби навчити секретів
розфарбовування кераміки її власницю та майстринь. На жаль, через вік нещодавно
вона згодом заявила, що більше не стане малювати. І подарувала на згадку Griselda
Hill близько сотні пензлів для малювання, якими творили Карел і Джозеф Некол.
У 1994 році фабрика Ceres,
Fife, Scotland викупила торгову марку Wemyss Ware і всі ці роки успішно виготовляє широкий спектр виробів.
До речі, серед шанувальників цієї кераміки – й королева Великобританії
Єлизавета ІІ, яка придбала вази із характерним малюнком.
А до чого тут котики? Ну як же!
Усі ці роки майстри Wemyss Ware створювали й розмальовували фігурки кішок із дивовижними
візерунками, часто – із оригінальним рослинним орнаментом. Двох однакових,
навіть при спільних мотивах, не знайти, адже всі коти розмальовані від руки.
Приємного знайомства із котами Wemyss
Ware й гарного дня,
друзі!
Немає коментарів:
Дописати коментар